Станом на липень 2002 року у структурі Кабінету Міністрів Украї-ни діє п'ять Урядових комітетів: 1) Урядовий комітет з питань обо-рони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяль-ності на чолі з Прем'єр-міністром; 2) Урядовий комітет з питань промислової політики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуацій на чолі з першим віце-прем'єром; 3) Уря-довий комітет економічного розвитку та з питань європейської ін-теграції на чолі з віце-прем'єр-міністром з питань економічної по-літики; 4) Урядовий комітет соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку на чолі з віце-прем'єр-міністром з гумані-тарних питань; 5) Урядовий комітет з реформування аграрного се-ктору на чолі з віце-прем'єр-міністром з питань агропромислового комплексу.

Урядовому комітету надано право створювати підкомітети, екс-пертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції. На сьогодні, при Урядовому комі-теті економічного розвитку та з питань європейської інтеграції утво-рено Раду об'єднань підприємців України як постійно діючий кон-сультативно-дорадчий орган.

Організаційною формою роботи комітетів є засідання, які скли-каються у міру потреби, як правило, в один і той же день тижня. Можуть проводитися спільні засідання Урядових комітетів. Право-мочним є засідання при присутності 2/3 членів комітету. Рішення приймаються консенсусом (за загальною згодою) і доводяться до відома виконавців у формі витягів з протоколу.

Утворення Урядових комітетів позначилося на результативності прийняття актів урядом, оскільки на засіданні Кабінету Міністрів не відбувається обтяжлива процедура їх узгодження. Цю функцію взя-ли на себе Урядові комітети.

Реалізують функції уряду при виникненні надзвичайних ситуацій і Урядові комісії, які є тимчасові робочими органами, що створю-

ються Кабінетом Міністрів України для вирішення певних ситуацій у державі. Розпорядженням від 07.07.2000 р. № 284 створено Урядову комісію з ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 5 липня 2000 року у Західному та Південно-Західному регіонах України. За-вдання Комісії — координація діяльності ЦОВВ, МДА та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з лік-відації наслідків стихійного лиха та надання допомоги потерпілим, а також контроль за здійсненням відновних робіт.

У межах конституційне окреслених повноважень, Кабінет Міні-стрів України приймає постанови і розпорядження. Постанова Ка-бінету Міністрів України — це підзаконний правовий акт, який ви-дається на основі і на виконання Конституції України, законів України, нормативних актів Президента України, яким регулюється широке коло питань економіки, фінансів, культури, оборони, забез-печення прав і свобод громадян та інші. Розпорядження Кабінету Міністрів України — це правовий акт, який, як правило носить ор-ганізаційний характер і стосується внутрішньої організації уряду, центральних органів виконавчої влади та державних установ. Розпо-рядження також мають відповідати Конституції і законам України та актам Президента України. Акти уряду приймаються на його за-сіданнях більшістю від присутніх.

Кабінет Міністрів України може: 1) давати доручення органам ви-конавчої влади, які оформляються як витяги з протоколу засідань; 2) приймати рішення про доведення до відповідних органів вико-навчої влади доповідної записки щодо стану виконання Конститу-ції, законів України, актів Президента чи Кабінету Міністрів, дія-льності державних органів та інших матеріалів з питань, що розглядалися на засіданнях уряду.

Відповідальність уряду як відповідальність колегіального держа-вного органу може бути політичною та юридичною і полягає у за-стосуванні до нього санкції, передбаченої в конституційно-право-вій нормі (конституційно-політична відповідальність) чи санкції інших галузей права (цивільна відповідальність). Санкція консти-туційної відповідальності — примусова відставка, цивільної — від-шкодування збитків.

В Україні конституційне передбачена солідарна відповідальність. Солідарна відповідальність уряду в Україні може бути ініційована:

Президентом України чи Верховною Радою України. Верховна Рада може висловити резолюцію недовіри уряду більшістю від конститу-ційного складу Верховної Ради, за пропозицією не менше як 1/3 від конституційного складу парламенту, результатом чого є відставка. Після висловлення недовіри уряду Верховною Радою України чи прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів, Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президенту Укра-їни заяву про відставку Кабінету Міністрів України. Рішення про відставку уряду Президент України приймає у формі указу.

7.1. ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

вростання масштабів, складності і розмаїття завдань держави зумовили диференціацію її виконавчо-розпорядчого апарату і вио-кремлення спеціалізованих органів, покликаних забезпечити здій-снення державного управління в окремих галузях. Диференціація виконавчо-розпорядчого апарату є об'єктивним явищем, зумовле-ним процесом поділу суспільної, а в даному випадку — ще й управлінської праці. Історія відомчості в організації центрального апарату держави розпочинається створенням міністерств переважно у XVIII — на початку XIX ст. Утім, термін «міністерство» відомий у Франції з XVI ст., однак тривалий час «міністром» (лат — слуга) іменувався керівник центральної адміністрації, наближений до монарха, або управляючий певною частиною державної території. Саме становищем міністра, як виконавця верховної волі монарха, зу-мовлювалася жорстка централізація відносин серед його підлеглих.

Слід звернути увагу на те, що визначення «міністр» в багатьох випадках поширюється на вищих посадовців тих країн, де офіційно міністерських постів не існує. Зокрема, немає міністрів у Великобри-танії; натомість є перший лорд казначейства, лорд-канцлер, статс-секретарі тощо. Так само в США формально немає міністерств, а є департаменти, очолювані секретарями (департамент юстиції очолює

генерал-атторней). Визначення посадовця в якості міністра, неза-лежно від офіційного найменування його посади, ґрунтується на: 1) його належності до вищого колегіального органу державного управ-ління; 2) одноособовому керівництві важливою структурною скла-довою апарату управління.

Особлива роль міністерств серед інших структур державного управління зумовлена тим, що їх очолюють члени уряду. Саме це дозволяє повніше забезпечувати підтримку відомчих інтересів з боку вищого органу державного управління. Кількість міністерств здебільшого перебуває в межах