Структура окремого ЦОВВ затверджується його керівником, а гранична чисельність співробітників визначається постановою Ка-бінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату міністерств, інших ЦОВВ і підпорядкованих їм територіальних органів із наступними зміна-ми. Приміром, гранична чисельність, апарату Державного департа-менту з питань виконання покарань, становить 320 штатних оди-ниць, апарату Міністерства юстиції — 450 одиниць, Міністерства фінансів — 822 одиниць, Фонду державного майна — 750.

У складі ЦОВВ можуть утворюватися дорадчі органи — колегія ЦОВВ, науково-технічна (наукова) рада тощо. До складу колегії вхо-дять: керівник, його заступники, керівні працівники даного ЦОВВ, керівники інших ЦОВВ, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління. Членів колегії затверджує уряд (за винятком колегії Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу, склад якої визначається Президентом України). Рішення колегії оформлюються наказами міністра. Науково-технічна рада утворюється з числа учених та висококваліфікованих фахівців в даній галузі, її склад і положення про неї затверджується керів-ником ЦОВВ.

Водночас, слід відзначити наявність істотних проблем щодо ви-значення структури і функцій ЦОВВ, які ще мають бути реалізова-ні у процесі адміністративної реформи.

Кількісний і якісний склад ЦОВВ доцільно визначити, виходячи не із необхідності кудись прилаштувати існуючі структурні елементи управління, а орієнтуючись на чіткий і вичерпний перелік функцій,

які в обов'язковому порядку бере на себе держава. На жаль визна-ченню і вивченню цих функцій майже не приділяється увага у спе-ціальній літературі. При цьому має бути встановлена ієрархія значи-мості цих функцій, з тим, щоб організаційна структура управління включала в себе постійну (здійснення найважливіших функцій) і змінну (менш важливі функції) складові. Має бути досягнуте мак-симальне спрощення оргструктури і встановлені гарантії від її розро-стання вже в найближчій перспективі. Повинен існувати баланс між структурами, що встановлюють певні правила поведінки, і струк-турами, які контролюють дотримання цих правил.

У межах організаційної структури управління має бути забезпе-чена значна самостійність (обмежена лише найдетальнішою регла-ментацією і максимально можливою прозорістю їх діяльності) як самостійних ЦОВВ так і їх підрозділів, що: 1) здійснюють регу-ляторну діяльність (займаються наданням ліцензій, дозволів, акре-дитацією, визначенням квот тощо); 2) надають кредити.! субсидії; 3) здійснюють контрольно-наглядові функції; 4) розглядають скар-ги фізичних і юридичних осіб (адміністративна квазіюстиція).

Необхідним видається передусім законодавче врегулювання ор-ганізації, повноважень і порядку діяльності центральних органів виконавчої влади (ст. 120 Конституції України). Це б дозволило іс-тотно стабілізувати структуру ЦОВВ.

В перспективі ймовірним є зосередження міністерств передусім на функції розробки урядової політики, тоді як практична діяльність по її реалізації буде покладатися на інші ЦОВВ, при цьому не ви-ключене істотне збільшення їх чисельності за рахунок підвищення самостійності урядових органів державного управління. При цьому управління підприємствами і організаціями, що перебувають в дер-жавній власності, буде значною мірою покладатися на публічно-пра-вові корпорації, які поєднують у своїй діяльності забезпечення пуб-лічного інтересу і необхідність пристосування виробничої діяльності до умов ринкової економіки. Принаймні, подібні процеси відбувають-ся у багатьох країнах світу.

7.2. ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ УКРАЇНИ (ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТ)

иднією з найважливіших складових суспільного і економічного життя України, запорукою її стабільного розвитку є освіта. Динаміка розвитку сучасного суспільства вимагає вищого рівня освіченості і вихованості підростаючого покоління.

На сучасному етапі визначились основні засади реформування освітньої системи, які передбачають створення національної системи освіти, приведення її у відповідність з сьогоднішніми соціально-економічними вимогами, потребами державного будівництва, ста-новлення і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення входження в міжнародний освітній простір. Як зазначив Президент України Л.Кучма у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір» «молоді люди повинні мати ріпні і дедалі ширші можливості отримання якісної освіти... потрібно сфор-мувати таке середовище, у якому позиції кожної людини, її суспіль-ний статус визначалися б передусім рівнем освіченості, набутими знаннями і вмінням застосовувати їх на практиці».

Важливою умовою розвитку освіти є реформування системи управління освітою, як самостійної складової загальної структури педагогічної діяльності. Для управління освітою в Україні створена система державних органів управління і органи громадського само-врядування.

1. Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює управління у сфері осві-ти і науки.

Міністерство освіти і науки:*

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;*

встановлює державні стандарти з кожного предмета, здійснює контроль за їх додержанням;*

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінан-сового забезпечення закладів освіти і науки;*

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотри-манням державних стандартів освіти;*

забезпечує зв'язок із закладами освіти і науки, державними органами інших кра'їн з питань, які входять до його компетенції, проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;*

формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеці-алістів з вищою освітою;*

розробляє умови прийому до закладів освіти;*

забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літе-ратури;*

розробляє проекти положень про заклади освіти і науки, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;*

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних пра-цівників, щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогі-чних та вчених звань;*

разом з іншими міністерствами та відомствами, яким підпоряд-ковані заклади освіти, Міністерством освіти і науки Автономної республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти і науки, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту і науку