здійснює керівництво державними закладами освіти і науки. Міністерство освіти і науки при виконанні докладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади України, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, а також з відповідними органами інших країн.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіги, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих ор-ганів державної виконавчої влади та органів місцевого самовряду-вання, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

Міністерство освіти і науки України очолює Міністр, якого при-значає на посаду і звільняє з посади Президент України.

Міністр освіти і науки несе персональну відповідальність за ви-конання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій. Певний перерозподіл повноважень пов'язаний із зміною структури Міністерств, що зумовлено введенням посади Державного

секретаря відповідно до Указу Президента України «Про примір-не положення про державного секретаря міністерства» відбувся і в Міністерстві освіти і науки.

Положенням про Міністерство освіти і науки встановлено, що для погодженого вирішення питань компетенції міністерства, обго-ворення найважливіших напрямків діяльності і розвитку освіти і науки утворюється колегія в складі міністра (голова колегії), держа-вного секретаря його першого заступника та заступників, керівних працівників міністерства, інших центральних органів державної ви-конавчої влади та представників відповідних громадських об'єднань, а також вчені та висококваліфіковані спеціалісти. Члени колегії за-тверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України.

Структуру центрального апарату Міністерства затверджує міністр за пропозицією державного секретаря, а гранична чисельність пра-цівників центрального апарату затверджується Кабінетом Міністрів.

З метою забезпечення ефективної діяльності галузі держава здій-снює контроль за діяльністю закладів освіти і науки.

Державний контроль за діяльністю закладів освіти і науки неза-лежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реа-лізації єдиної державної політики в галузі освіти і науки. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управ-ління освітою і наукою та Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Положення про державні ор-гани управління освітою, про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України затверджується Кабінетом Міністрів України Державна інспекція реалізує покладені на неї завдання в тісній взаємодії з відповідними підрозділами Міністер-ства освіти і науки України, міністерствами і відомствами України, які мають навчально-виховні заклади та іншими органами держав-ного управління освітою.

У відповідності з Положенням «Про порядок присвоєння науко-вих ступенів і присвоєння вчених звань» при Міністерстві освіти і науки створена Атестаційна колегія.

Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки (Атестаційна ко-легія) організовує і проводить роботу, пов'язану з присвоєнням вче-них звань професора і доцента науково-педагогічним працівникам

вищих і прирівняним до них навчальних закладів, наукових установ України, а також координує їх діяльність з питань підготовки нау-ково-педагогічних працівників вищої наукової кваліфікації.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих ор-ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпо-рядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відпові-дного профілю незалежно від форм власності.

До таких міністерств, що мають освітні заклади належать:—

Міністерство агропромислового комплексу;—

Міністерство охорони здоров'я;—

Міністерство культури і мистецтв;—

Міністерство транспорту;—

інші.

Названі міністерства у своєму складі мають відповідні структур-ні підрозділи, які забезпечують функціонування своїх останніх осві-тніх закладів, впроваджують в життя державну освітню політику з урахуванням власної специфіки.

Вища атестаційна комісія, яка створена Указом Президента Украї-ни 25 лютого 1992 року, організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою з присудження науко-вих ступенів кандидата та доктора наук, присвоєння вченого зван-ня старшого наукового співробітника. Положення про порядок при-судження наукових ступенів і присвоєння вчених звань затверджене урядовою постановою від 20 травня 1992 р. Вища атестаційна комісія України (далі ВАК) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

ВАК реалізує державну політику в галузі атестації наукових і на-уково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудження науко-вих ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового спів-робітника.

Зрозуміло, що для ефективної діяльності центральних органів управління будь-якою системою бажано було б забезпечити на за-конодавчому рівні успішне виконання визначених вище основних функцій та процесів управління.

Сутність управління як одного з різновидів спільної діяльності зводиться до координації зусиль суб'єктів діяльності для досягнен-

ня спільної мети. Будь-який рівень управління характеризується наявністю чотирьох первинних функцій: цілевизначення і плануван-ня, організація, мотивація, контроль; двох зв'язуючих процесів: ко-мунікації і прийняття рішень та самостійної діяльності — керівни-цтво, сутність якого зводиться до можливостей і механізмів впливу на окремих працівників або їх групи таким чином, щоб вони працю-вали для досягнення цілей.

Основні положення щодо діяльності органів державного управ-ління освітою в Україні прискіпливо розглянуто Луговим В. І.1 Тому звернемо увагу лише на окремі аспекти їх діяльності в контексті ЇЇ законодавчої підтримки.

Перший аспект стосується проблеми визначення освітньої мети в законодавстві України.

Закон України «Про освіту»2 визначає, що освіта — це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економі-чного розвитку суспільства і держави. Мета освіти — це:—

всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінно-сті суспільства;—

розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей;—

виховання високих моральних якостей;—

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору;—

збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культу-рного потенціалу народу;—

підвищення освітнього рівня народу;—

забезпечення народного господарства кваліфікованими фа-хівцями.

Зрозуміло, що ці цілі мають реалізовувати органи державного управління освітою всіх рівнів з відповідним подальшим уточненням у Законах.

Наприклад, цілі загальної середньої освіти визначаються ст.35, п.1 Закону «Про освіту»: всебічний розвиток дитини... трудову під-готовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдсь-кої моралі, засвоєння... обсягу