1 Луговий В.І. Управління освітою: Навч посібник для слухачів, аспірантів, док-торантів спеціальності «Державне управління». — К : Вид-во УАДУІ, 1997. — 302 с.

2 Освіта України.Нормативно-правові документи. — К.: Мшеніум, 2001. — 472 с

різних видів підготовки: здобуття громадянами освітньо-кваліфіка-ційних рівнів.., удосконалення... підготовки, перепідготовки та під-вищення кваліфікації.

Природньо очікувати, що цілі, які визначено Законом, мають уточнюватися, деталізуватися в наступних нормативних актах, на-приклад, в постановах Кабінету Міністрів України щодо положень про певний заклад освіти. Головні завдання середнього загальноос-вітнього навчально-виховного закладу3 — це: виховання... здорово-го покоління; створення умов для здобуття освіти на рівні держав-них стандартів; розвиток... здібностей.., потреби і вміння самовдосконалення; формування... позиції, ...гідності, ...готовності до трудової діяльності, відповідальність за свої дії. Завданнями ви-щого закладу освіти є: провадження освітньої діяльності..., забезпе-чення умов...; формування особистості; виховання... покоління гро-мадян: формування... позиції, патріотизму..., гідності..., готовності..., відповідальності..., забезпечення високих етичних норм.., забезпе-чення набуття знань..., підготовка до професійної діяльності; про-ведення... досліджень...; підготовка молоді...: інформування абітурі-єнтів..; просвітницька діяльність.

Спільним для всіх цих визначень можна вважати те, що вони не репрезентують ціль, якщо ЇЇ розуміти як кінцевий бажаний резуль-тат. Всі визначення характеризують процеси: розвиток, виховання, формування, підвищення, забезпечення, засвоєння, удосконалення тощо. Тоді що ж визначено як цілі законодавчими та нормативни-ми актами про освіту? Для відповіді на це питання скористаємося поняттями видів цілей, а саме: місія, ідеал, орієнтовна ціль, загальна та конкретна ціль.

Якщо погодитися, з думкою, що причиною існування певної ор-ганізації є необхідність забезпечення відповідного процесу діяльно-сті, то можна дійти висновку: місія як найзагальніша мета організа-ції, система управління має формулюватися в термінах, що описують процес. Отже, проаналізовані законодавчі акти формулюють не сті-льки цілі як кінцевий результат діяльності, скільки місію системи освіти України, як причину існування її ланок та організацій.

Можна сперечатися щодо відповідності розглянутих місій та її складових потребам людини, суспільства. Видається, що найзагаль-

3 Освіта України.Нормативно-правові документи. — К.: Міленіум, 2001. — 472 с.

ніша мета освіти — це підготовка людини до діяльності в основних сферах життя. До таких сфер відносять4 :

1) політика — здатність до управління, до свідомого вибору, до відповідальності за вибір та його вплив на майбутнє;

2) демографія — сімейне життя, виховання дітей, стосунки з осві-тніми організаціями;

3) господарство — праця, фах, життєзабезпечення;

4) культура — систематичне, змістовне, диференційоване кори-стування надбаннями культури;

5) самовдосконалення — здатність до самостійного навчання, до набуття досвіду, до самовиховання.

Неупереджений аналіз доводить, що система освіти в Україні без-посередньо не орієнтується на більшість з означених сфер життєді-яльності людини.

Закони, що прийняті в останній час, в контексті цілевизначення новацій не мають. Так, в Законі «Про дошкільну освіту» цілі дошкі-льної освіти подано як її завдання (ст. 7), теж саме спостерігається і в Законі «Про загальну середню освіту» (ст. 51), і в Законі «Про позашкільну освіту» (ст. 8). Закон «Про професійно-технічну освіту» взагалі не формулює ні цілей, ні завдань цієї ланки системи освіти України. Лише у ст. З зазначено спрямування професійно-технічної освіти. В Законі «Про вищу освіту» лише ст. 22 визначає мету і за-вдання діяльності вищого навчального закладу. Отже, основні цілі і завдання всіх ланок освіти в дуже узагальненому вигляді визначає тільки Закон «Про освіту». Чому відсутня конкретизація цілей в інших законах? В чому причина такого стану? Можливо, це пов'я-зано з тим, що поняттю «ціль» в науці і практиці управлінської ді-яльності не надається належної уваги.

Проведений аналіз дає підставу для того, щоб сформулювати одну з першорядних проблем управління в освіті — це проблема цілеви-значення, особливо, в частині їх формулювання. Проблема постає як наслідок виявленого протиріччя: з одного боку всі дослідники управ-ління освітою погоджуються з тим, що ціль — основа управління, а з іншого — теорія і практика управління освітою не дають відпові-ді на питання: як конкретно сформулювати ціль. Вирішення цієї

4 Козаков В., Дзвінчук Д. Мета як основний фактор ефективного освітньо-го менеждменту // Освіта і управління, Т. 1. — № 3. — 1997. — С. 31—36.

проблеми потребує певних теоретичних, дидактичних, методичних розробок та їх практичної реалізації. Першим кроком повинно стати усвідомлення самої сутності цілі з точки зору факторів, що вплива-ють на формулювання цілей.

До основних факторів впливу на цілевизначення відносять: дже-рела виникнення, ступінь прозорості і розуміння, ієрархія та взає-мозв'язок, масштаб і час, параметри, конкретність і вимірюваль-ність. Тільки врахування цих факторів дає можливість здійснити коректний опис цілей, що є безпосереднім свідченням компетен-тності менеджера освіти.

За джерелами виникнення цілі діяльності можуть бути внутрішні-ми (сформовані людиною самостійно, ініціативно) та зовнішніми (задаються ззовні і відображають суспільну потребу). З психологіч-ної точки зору для внутрішньої цілі характерним є те, що мотив трансформується в ціль, а для зовнішньої — ціль має «шукати» мо-тив, тобто за цих умов діяльність має мотивуватися. Саме зовнішня ціль є характерною для освітньої діяльності, тоді як внутрішня — для підприємницької.

Ступінь прозорості та розуміння цілі визначає власне судження щодо співвідношення необхідності досягнення цілі і думкою про можливість її досягнення. Ця співвідносність характеризується: уявою щодо очікуваних і фактичних результатів (потреби, мотиви, власний досвід визначають особистісну вибірковість); судженням про об'єктивні і суб'єктивні умови реалізації цілей; думкою щодо досяжності мети з точки зору внутрішніх і зовнішніх можливостей суб'єкта діяльності. Цей фактор можна розглядати як суб'єктивну реакцію на зовнішню ціль.

Ієрархія і взаємозв'язок цілей безпосередньо пов'язана з наявніс-тю в організації великої