Масштаб і час характеризують багатовекторність цілей, їх кіль-кість у просторі і часі: стратегічні — довгострокові, тактичні — се-редньострокові, оперативні — короткострокові.

Параметри цілей — це їх якісні та кількісні властивості, які вкрай необхідні для оцінки ефективності досягнення проміжних та кінце-

вих результатів діяльності. Кількісні та якісні характеристики резуль-тату визначають норму цілі. Без нормування не може існувати конк-ретна ціль, ціль — задача, операціоналізована ціль. Встановлення норм цілей передбачає: а) опис загального переліку властивостей, ознак ре-зультату, що очікується; б) ранжування цього переліку за їх відносною важливістю (наприклад, методом експертної оцінки); в) встановлення абсолютних значень виділених властивостей та ознак майбутнього ре-зультату, наприклад, за порядковими чи номінальними шкалами.

Конкретність та вимірювальність цілей передбачає наявність та-ких її описів, що дають можливість здійснювати контроль результату. Конкретність цілі передбачає однозначність її формулювання (рівень абстракції) тобто таке, що не залишає можливостей багатозначного тлумачення її смислу різними суб'єктами діяльності (наприклад, «зрозуміти» як навчальна ціль не є конкретною, оскільки неможливо оцінити: а ось «довести», «пояснити», «проілюструвати», «вислови-ти своїми словами» — це конкретизація).

Вимірювальність цілі — це така її властивість, яка забезпечує можливість визначити: ціль досягнуто чи ні. Саме ця властивість майбутнього результату є невід'ємним атрибутом контролю, як фун-кції управлінської діяльності, що є підставою для прийняття обґрун-тованого рішення. Отже, опис цілей має враховувати всі основні фактори її формування. Але зрозуміло, що цілі різних ієрархічних рівнів управління освітою мають описуватися неоднаково. Це окрема проблема.

Об'єктивну необхідність розв'язання зазначеної проблеми ціле-визначення

у вітчизняному законодавстві підтверджує динаміка законотвор-чості Конгресу

США щодо освіти5.

Так, в кінці 1997 року Департамент освіти прийняв Стратегічний план розвитку освітньої системи на 1998—2002 pp. Планом визначе-но п'ять пріоритетних цілей розвитку освіти. Розглянемо, як при-клад, характеристику двох цілей. Ціль 3 — «Гарантувати доступ до післясередньої освіти» та Ціль 4 — «Зробити Департамент освіти високоефективною організацією шляхом концентрації його діяльно-

5 Калашшкова С.А. Управління державним сектором вищої освіти в США: Дис. канд. наук з держуправління.: 25.00.05. — К , 1999. — 225 с.

сті на результатах якості виконання роботи і задоволення суспіль-них замовлень» (Підкреслено тут і далі — Д. Д.).

Кожна ціль конкретизована в ряді задач.

Зокрема, Ціль 3 включає:

3.1. Надання інформації та підтримки студентам середніх шкіл для забезпечення їх успішної підготовки до подальшого навчання у вищому навчальному закладі.

3.2. Надання студентам закладів післясередньої освіти фінансо-вої допомоги та допоміжних послуг, в яких вони мають потребу, для того, щоб вступити і завершити освітні програми, за якими вони навчаються.

3.3. Покращення управління програмами розподілу фінансової допомоги студентам з метою підвищення ефективності цих програм та їх відповідності реальним потребам.

Кожна з задач має реалізуватися шляхом проведення низки заходів, визначених у плані. А саме, для виконання Задачі 3.1. необхідно:

1. Надавати інформацію учням середніх класів загальноосвітньої школи та їх батькам про види навчальної і фінансової підтримки з метою заохочення їх розпочати підготовку до вступу у вищі навчаль-ні заклади.

2. Розвивати співробітництво між школами та закладами вищої освіти з метою покращення підготовки майбутніх абітурієнтів.

3. Покращувати функціонування програм допомоги слабким сту-дентам, шляхом заохочення до участі в таких програмах і викорис-тання найсучасніших навчальних методик.

4. Поширювати інформацію про вищі навчальні заклади та про-грами фінансової допомоги, використовуючи комп'ютерно-інформа-ційні технології, сприяти отриманню такої інформації студентами і батьками.

Задача 3.2 включає розвиток і вдосконалення програм фінансо-вої допомоги, започаткування нових видів фінансової підтримки, надання федеральної та технічної допомоги службам, які реалізують ці програми, покращення процесів розподілу фінансової допомоги.

Виконання задачі 3.3 базується на врахуванні реальних потреб, удосконаленні системи розподілу фінансової допомоги студентам, підвищенні ефективності діяльності служб вищих навчальних закла-дів, які координують процес фінансового розподілу, створенні необ-

хідної законодавчої бази, підтримці ініціатив і співробітництві з іншими організаціями.

Процес удосконалення діяльності федерального Департаменту освіти (Ціль 4) включає:

4.1. Забезпечення швидкого і простого доступу громадян до не-обхідної їм високоякісної освітньої інформації.

4.2. Надання інформаційної допомоги агентствам з вищої освіти.

4.3. Забезпечення користувачів найсучаснішою інформацією про наукові дослідження в галузі освіти для використання результатів цих досліджень при здійсненні освітніх реформ.

4.4. Підвищення якості інформаційних ресурсів та їх впливу на функціонування освітньої системи.

4.5. Забезпечення високого рівня кваліфікації службовців Депар-таменту.

4.6. Забезпечення цілісності в діяльності програм і служб депар-таменту.

4.7. Забезпечення швидкого реагування всіх рівнів організації на потреби.

Зазначимо, що кожна з названих задач конкретизується в ряді заходів.

Стартовим майданчиком реалізації даного стратегічного плану став прийнятий у січні 1998 р. Конгресом США законодавчий акт «Поправки 1998 р. до Закону про вищу освіту». Згідно з даними поправками структура нинішнього Закону про вищу освіту вклю-чає 9 розділів:

Розділ І. Загальні положення.

Розділ II. Якість викладання.

Розділ III. Допомога закладам (інституціональна допомога).

Розділ IV. Допомога студентам.

Розділ V. Розвиток закладів.

Розділ VI. Міжнародні освітні програми.

Розділ VII. Програми вдосконалення вищої і післясередньої освіти.

Розділ V1I1. Дослідження, звіти та програми, пов'язані з ними.

Розділ IX. Поправки до інших законів.

Закон 1998 р. визначає три пріоритетні цілі розвитку вищої освіти:

1. Підвищити доступ до вищої освіти і зробити вищу освіту більш доступною.

2. Спростити, покращити і модернізувати процес надання фінан-сової допомоги студентам.

3. Покращити якість викладання, підготовку викладачів і процес їх набору.

Закон містить основні заходи, які мають бути здійснені, для реа-лізації визначених цілей. Зокрема, встановлено:

1. В 1999 р. надати фінансову допомогу 8,8 млн. студентам загаль-ною