Однак за наявності єдності в розумінні змісту основних складо-вих загального вчення про склад злочину до цього дня відсутній єдиний підхід до розуміння змісту низки характерологічних еле-ментів цього явища.

Слід зазначити, що поняття «склад злочину» є науковою дефі-ніцією, науковою абстракцією і не мас нормативного характеру. Він визначає на узагальненому рівні зміст ознак, які характери-зують об'єкт, об’єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону складу злочину. При цьому чинний кримінальний кодекс з успіхом використовує поняття, які складають цей кримінально-правовий інститут у нормах Загальної частини КК (напр., статті 18,23 КК та ін.).

Що стосується норм Особливої частини КК, то всі вони побудова-ні на підставі характеристики ознак, які в сукупності утворюють поняття «склад конкретного злочину». Разом з тим норми Особли-вої частини КК не вказують всіх ознак складу конкретного злочину, відсилаючи до норм Загальної частини КК, де вони містяться.

Як правило, диспозиції норм Особливої частини визначають лише специфічні ознаки, які притаманні елементам складу конкрет-ного злочину, маючи на увазі розуміння дії загальних характерис-тик до всіх складів злочину без винятку (напр., не визначається поняття віку, осудності та ін.).

Багато складів конкретних злочинів не містять вказівок на об'єкт злочинного посягання, характеристику об'єктивної сторо-ни, форму вини (напр., ст. 150 КК України «Експлуатація дітей». Вона не вказує на об'єкт злочинного посягання. Його можна ви-значити виключно шляхом тлумачення диспозиції вказаної норми виходячи зі змісту розд. ІІІ Особливої частини КК України «Зло-чини проти волі, честі та гідності особи»).

Не характеризує об'єктивної сторони складу злочину і диспо-зиція ст. 171 ч. 1 КК «Перешкоджання законній професійній дія-льності журналістів» (поняття «перешкоджання» не розкривається, його зміст визначається шляхом тлумачення змісту ст. 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації», яка визначає дії, що утворюють об'єктивну сторону ст. 171 КК України).

Стаття 339 КК України «Незаконне підняття Державного Пра-пора України на річковому або морському судні» не визначає форми вини, з якою вчиняється цей злочин. Для розуміння харак-теристики суб'єктивної сторони слід дати тлумачення змісту тер-міна «незаконне». Отже, можна зробити висновок, що вказане діяння може бути вчинене виключно умисно [16, c. 63].

Співвідношення підходів кримінально-правової науки та кри-мінального закону до поняття «склад злочину» може бути охарак-теризовано таким чином.

Узагальнюючи наведене, можна дати дефініцію поняттю «склад злочину».

Склад злочину - це сукупність визначених Кримінальним зако-ном об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують від-повідне суспільна небезпечне, протиправне, винне діяння (дію або бездіяльність) як злочин.

Як же співвідносяться поняття «злочин» та «склад злочину»?

Злочин - це поняття явища, яке визначається, передусім, з позицій соціально політичних і кримінально-правових.

«Склад злочину» - це вчення про це явище виключно з кримі-нально правових позицій.

Таким чином, співвідношення понять «злочин» і «склад злочи-ну» це співвідношення явища і вчення про це явище.

Склад злочину дає можливість єдиного підходу до розуміння змісту злочину, його конструкції, формування наукового підходу до боротьби зі злочинністю в цілому та боротьби зі злочинними посяганнями на конкретні суспільні відносини, єдиного застосу-вання кримінального закону [12, c. 54]. В цьому значення складу злочину.

Функції складу злочину полягають:

в єдності політичної боротьби із злочинністю;

ефективності цієї боротьби;

дотриманні законності в процесі цієї боротьби.

Елементи складу злочину та їх загальна характеристика. Склад злочину, як це згадувалось, є сукупністю об'єктивних та суб'єктивних ознак, об'єднаних у чотири групи, кожна з яких має свій юридичний зміст. Це є система, що має свою внутрішню струк-туру (елементи, їх співвідношення та взаємозв'язок) і як системне утворення вона повинна досліджуватись методами системного аналізу.

Теорія кримінального права називає ці групи елементами скла-ду злочину:

об'єкт злочину;

об'єктивна сторона злочину;

суб'єкт злочину;

суб'єктивна сторона злочину.

Об'єкт злочину - те, на що посягає злочин. Об'єкт злочину ви-значає суспільну небезпечність злочину, адже саме йому в процесі вчинення злочину завдається шкода, або він ставиться під загрозу заподіяння такої шкоди.

Об'єктом злочину визнаються суспільні відносини, блага та інтереси. Це може бути національна безпека, життя, здоров'я, воля та гідність людини, власність, довкілля, громадська безпека та ін. Предмет злочину - явища матеріального світу, через які (шляхом впливу на які) вчиняється посягання на об'єкт злочину. Ними мо-жуть виступати тілесна сутність людини, матеріальні цінності (майно, гроші) та ін.

Об'єктивна сторона злочину - форма поведінки особи за допо-могою якої здійснюється посягання на об'єкт злочину. Згідно з опи-санням цієї поведінки кримінальним законом вона може бути дією або бездіяльністю. До обов'язкових ознак об'єктивної сторони зло-чину належить діяння (дія або бездіяльність). Факультативними ознаками об'єктивної сторони складу злочину є шкідливий наслі-док, викликаний вчиненим діянням, причинний зв’язок між діянням та наслідком, час, місце, спосіб, обстановка вчинення злочину.

Суб'єкт злочину - фізична, осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого згідно із КК України, настає кримінальна відпові-дальність. Загальний вік кримінальної відповідальності, визна-чений КК України - 16 років. За деякі, особливо небезпечні злочи-ни передбачена кримінальна відповідальність після досягнення 14-річного віку. За деякі злочини кримінальна відповідальність настає після досягнення більшого віку. Злочин може бути вчине-ний тільки фізичною особою - людиною. Не можуть виступати як суб'єкт злочину тварини та юридичні особи. Однак і не кожна лю-дина може бути суб'єктом, а лише осудна - тобто така, яка усві-домлює характер власної поведінки та здатна керувати нею.

Таким чином, ознаками суб'єкта злочину є фізична особа, вік кримінальної відповідальності та осудність.

Суб'єктивна сторона складу злочину - це характеристика вну-трішньої сторони злочину, ставлення особи до діяння (дії