За юридичною сутністю відповідно до конструкції складу зло-чину ознаки складу поділяються на дві групи:

основні (обов'язкові);

факультативні (необов'язкові).

Обов'язкові ознаки визначають наявність чи відсутність самого складу злочину. У разі відсутності хоча б однієї з основних ознак відсутнім визнається склад злочину в цілому. При цьому слід розу-міти, що потрібна 100% наявність всіх без будь-якого винятку осно-вних ознак злочину. Відсутність хоча 0,001% характеристики якоїсь з основних ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому [21, c. 74].

Необов'язкові ознаки визначають другорядні характеристики об'єктивної та суб'єктивної сторін вчиненого злочину та особи винного. Вони можуть впливати на вид та розмір покарання, але жодним чином не визначають наявність або відсутність складу злочину як такого.

У деяких випадках необов'язкові (факультативні) ознаки вводя-ться законодавцем безпосередньо в конструкцію складу конкрет-ного злочину (напр., ст. 185 ч. 4 КК «Крадіжка», в якій способу вчинення цього злочину - таємному - надано обов'язкове значен-ня). У такому випадку вони стають обов'язковими (конструктив-ними) ознаками, які за загальним правилом, визначають наявність чи відсутність складу злочину як такого.

3. ВИДИ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНУ. ЗНАЧЕННЯ ПОДІЛУ ДІЯННЯ НА ЗЛОЧИНИ З МАТЕРІАЛИМ ТА ФОРМАЛЬНИМ СКЛАДОМ

Як і кожне явище, склад злочину може бути класифікований за-лежно від того, які критерії покладені в основу.

Основні види класифікації (рис. 9):

за ступенем тяжкості злочину (нормативна класифікація ст. І2КК);

за ступенем суспільної небезпечності;

за конструкцією об'єктивної сторони (момент закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК;

за способом опису в законі.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину. Цей вид класифі-кації є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством (ст. 12 КК). Вона збігається з класифікацією злочинів за ступенем тяжкості, яка розглянута раніше.

За ступенем суспільної небезпечності склади злочинів поділя-ються на три види:

основні види складів злочину;

кваліфіковані види складів злочину;

привілейовані види складів злочину.

Основний склад злочину - це склад злочину, в якому не перед-бачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини [17, c. 45]. Як правило, він описується в диспозиції ч. 1 відповідної статті Кримінального ко-дексу (напр., ст. 115 ч. 1 КК «Умисне вбивство»). Буває, що стаття Кримінального кодексу містить у собі лише основний склад зло-чину, а кваліфікований або привілейований склади злочину законодавчо взагалі не передбачені (напр., ст. 178 КК «Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків»).

Кваліфікований склад злочину - склад злочину з обтяжуючими обставинами. Залежно від позиції законодавця такі обставини мо-жуть поділятись на обтяжуючі та особливо обтяжуючі. Тому квалі-фіковані склади злочину можуть бути кваліфіковані і особливо ква-ліфіковані (напр., ст. 188 КК «Викрадення шляхом демонтажу та іншим способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання», яка в ч. 1 передбачає основний склад злочину, в ч. 2 -кваліфікований, а в ч. З - особливо кваліфікований склад злочину).

Кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину мо-жуть утворювати декілька альтернативних ознак. У цьому випадку наявність хоча б одної з вказаних ознак буде утворювати склад кваліфікованого (особливо кваліфікованого) злочину.

Привілейований склад злочину - це склад злочину з пом'як-шуючими обставинами [23, c. 51]. У кримінальному кодексі такі склади зло-чину виділені в окремі правові норми (напр., ст. 116 КК «Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання»; ст. 117 КК «Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини»; ст. 118 КК «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання зло-чинця» та ін.).

Види складу злочину за конструкцією об'єктивної сторони (за моментом закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК. При конструюванні складу конкретного злочину законодавець, обов'язково визначаючи об'єктивну сторо-ну складу злочину, вказує на момент закінчення злочину залежно від настання чи ненастання шкідливих наслідків. Звичайно, при цьому враховується ге, що настання злочинних наслідків суттєво збільшує суспільну небезпеку злочину. В більшості випадків зако-нодавець визначає момент закінчення злочину ще до настання та-ких наслідків. 1 це зрозуміло: він не бажає очікувати настання шкоди і вважає злочином реалізацію самого діяння, яке повинно або може спричинити шкоду охоронюваним законом об'єктам кримінально-правової охорони.

Однак деякі злочини взагалі не можуть існувати без настання шкідливих наслідків (напр., «Вбивство», якого не може бути без наслідку — настання смерті потерпілого).

Виходячи з цього склади злочинів за цим критерієм поділя-ються на:

злочини з матеріальним складом;

злочини з формальним складом;

злочини з усіченим складом.

Матеріальні склади злочинів - це такі склади злочинів у яких момент закінчення злочину співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків. До цієї групи складів злочинів належать, зо-крема, всі види вбивства, тілесних ушкоджень, крадіжок, грабежів та низка інших злочинів.

Формальні склади злочинів - це ті, момент закінчення яких співвіднесено з моментом виконання винним діяння, яке утворює об'єктивну сторону складу злочину або її частину [13, c. 68]. Таких злочинів у чинному Кримінальному кодексі абсолютна більшість (напр., ст. 167 КК «Зловживання опікунськими правами»; ст. 222 ч. 1 КК «Шахрайство з фінансовими ресурсами»; ст. 328 ч. 1 КК «Розго-лошення державної таємниці» та ін.).

Усічені склади злочинів. До цієї групи належать склади злочину, момент закінчення яких віднесено на ранню стадію розвитку зло-чинної діяльності - на стадію готування. Класичним видом злочи-ну, який належить до цієї групи, є злочин, передбачений ст. 257 КК «Бандитизм». Момент закінчення цього злочину співвіднесено з діями по організації