лікування. Зокрема встановлено, що постанова суду про направ-лення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування, є підставою для звільнення її з роботи або припинення навчання у встановленому законодавством порядку. Витрати на медичний огляд, медичне обстеження чи лікування в державних устано-вах осіб, які зловживають наркотичними засобами, та хворих на наркоманію, проводиться за рахунок держави, а в разі потреби в додаткових медичних послугах — за рахунок особи, щодо якої проводиться медичне обстеження, медичний огляд або лікування. Слід взяти до уваги, що законодавство не містить вимоги щодо припинення трудового договору з особами, в організмі яких ви-явлено вірус імунодефіциту людини (ВІЛ-інфіковані). До кате-горії ВІЛ-інфікованих належать як носії ВІЛ, так і хворі на СНІД. Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром на-бутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" від 12 грудня 1991 р. (у редакції Закону України від 3 березня 1998 р.) передбачає, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД корис-туються всіма правами та свободами, передбаченими Конститу-цією та законами України, іншими нормативно-правовими ак-тами України (ст. 17). Неправомірні дії посадових осіб, які по-рушують права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, можуть бути оскаржені до суду (ст. 19). Згідно із Законом облік цієї кате-горії осіб і медичний нагляд за ними здійснюються відповідни-ми державними і комунальними закладами охорони здоров'я, визначеними Міністерством охорони здоров'я України. Причо-му облік і реєстрація таких осіб повинні здійснюватися з до-триманням принципів конфіденційності та поваги до особистих прав і свобод людини, визнаних законами та міжнародними до-говорами України. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 18 грудня 1998 р. № 2026 затвердив Правила медичного огля-ду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними. Наказом Міні-стерства охорони здоров'я України від 25 травня 2000 р. № 120 затверджено Інструкцію з організації медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хво-роб" від 6 квітня 2000 р. № 1645 зобов'язує власників, керівників та інших посадових осіб сприяти медичним працівникам у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних хво-роб (ст. 18). У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимча-сово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб. Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я для виконання певних видів робіт. Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є бактеріоносія-ми, для виконання певних видів робіт приймається медико-соці-альними експертними комісіями на підставі результатів ліку-вання, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому порядку оскаржено до суду. Перелік видів робіт, для виконання яких особи, котрі є бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними, визначається Міністерством охоро-ни здоров'я України [15].
3. Призов або вступ працівника на військову службу або аль-тернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП)
Для такого звільнення є спеціальна підстава в п. З ст. 36 КЗпП — "призов або вступ працівника на військову службу, на-правлення на альтернативну (невійськову) службу". Зауважимо, що з цієї підстави слід провадити звільнення не лише праців-ника, який призивається на строкову військову службу, а й та-кого, котрий вступає на службу за контрактом, вступає на навчан-ня до військового навчального закладу, має направлення для проходження альтернативної (невійськової) служби. Підставою для звільнення є відповідний документ, виданий військкоматом, на вимогу якого власник зобов'язаний негайно звільнити праців-ника, котрий призивається на військову службу з виплатою ви-хідної допомоги в розмірі 2-місячного заробітку.
Особи, котрі направляються на невійськову (альтернативну) службу, укладають трудовий договір з підприємством, на якому вони проходять таку службу. Тому трудовий договір з попереднім роботодавцем має бути припинено, працівника звільнено і вида-но йому належно оформлену трудову книжку.
4. Розірвання трудового договору на вимогу профспілково-го органу (ст. 45 КЗпП)
Ст. 45 КЗпП містить спеціальну підставу розірвання трудово-го договору на вимогу профспілкового органу. Ця стаття викла-дена в новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України в зв'язку з прий-няттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та га-рантії діяльності" від 5 квітня 2001 р. № 2343.
На вимогу профспілкового органу власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником під-приємства, установи, організації, якщо останній порушує законо-давство про працю, про колективні договори і угоди, Закон Украї-ни "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Якщо власник або уповноважений ним орган, чи керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення профспілко-вого органу до суду у двотижневий строк з дня отримання рішен-ня. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення. У разі, коли рішення профспілкового органу не виконано і не оскаржено у зазначений строк, профспілковий орган у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації [3].
Застосовуючи цю статтю, слід