звернути увагу на те, що її попе-редня редакція пов'язувала право заявити вимогу про розірван-ня трудового договору з керівником підприємства насамперед з профспілковим органом, який за дорученням трудового колек-тиву підписав колективний договір. Нова редакція статті не міс-тить такої вимоги. Названим правом користується виборний орган будь-якої профспілки, що діє на підприємстві. Зауважимо й те, що 13 грудня 2001 р. було ухвалено Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Ст. 38 у новій редакції містить пе-релік повноважень виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації. Серед них п. 9 передбачає право такого органу приймати рішення про вимогу до роботодавця розірвати трудовий договір (контракт) з керів-ником підприємства, установи, організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, ухиляється від участі у перего-ворах щодо укладення або зміни колективного договору, не ви-конує зобов'язань за колективним договором, допускає інші по-рушення законодавства про колективні договори. Як бачимо, закон розвивається в напрямку конкретизації тих порушень, які можуть стати підставою для застосування ст. 45 КЗпП України.
3. Поняття та порядок звільнення працівників
Звільнення працівників з ініціативи власника і третіх осіб. У законодавстві встановлено певний порядок розірвання тру-дового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Цей порядок включає загальні гарантії для всіх праців-ників і спеціальні гарантії для окремих категорій.
Загальною гарантією є необхідність одержання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника.
Такий порядок передбачається ст. 43 КЗпП і ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пункта-ми 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2—5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Профспілко-вий орган у п'ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власни-ка або уповноваженого ним органу має розглядатися у присут-ності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступа-ти інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладаєть-ся до наступного засідання у межах строку, визначеного части-ною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсут-ності. Якщо виборний орган профспілкової організації не утво-рюється, згоду на розірвання трудового договору дає керівник профспілкової організації. Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох професійних спілок, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї профспілкової організації, до якої звернув-ся власник або уповноважений ним орган. Рішення профспілко-вого органу про ненадання згоди на розірвання трудового дого-вору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає об-ґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу проф-спілки. Власник або уповноважений ним орган має право розі-рвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одер-жання згоди профспілкового органу.
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведе-но власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, то в разі судового розгляду цього спору суд припиняє судочинство у справі, робить запит про згоду проф-спілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або упов-новаженого ним органу без згоди профспілкового комітету до-пускається у випадках:—
ліквідації підприємства, установи, організації;—
незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;—
звільнення з роботи, що суміщається, у зв'язку з прийнят-тям на роботу іншого працівника, що не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;—
поновлення на роботі працівника, котрий раніше викону-вав цю роботу;—
звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації;—
звільнення з підприємства, установи, організації, на яких немає профспілкової організації;—
звільнення керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого під-розділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєні персональні звання, і службових осіб державної контрольно-реві-зійної служби та органів державного контролю за цінами; ке-рівних працівників, які обираються, затверджуються або призна-чаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та інши-ми об'єднаннями громадян;—
звільнення працівника, котрий вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної чинності, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки ро-зірвання трудового договору з ініціативи власника або уповно-важеного ним органу без згоди відповідного профспілкового органу (ст. 43-1 КЗпП).
Працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не мен-ше середнього місячного заробітку при звільненні на підставах, передбачених у пунктах 6 ст. 36 та 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП. У разі призову