У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Слід мати на увазі, що в ст. 47 КЗпП передбачено як обов'я-зок власника або уповноваженого ним органу видати трудову книжку, так і обов'язок провести з працівником розрахунок. Це два самостійних обов'язки, тому виконання зобов'язання вида-ти трудову книжку не звільняє власника від виконання зобов'я-зання щодо виплати розрахунку. Водночас власник повинен нести відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'я-зань окремо чи обох зразу. Справа в тому, що відповідно до роз'яс-нень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 32 постано-ви від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суди приймали рішення про стягнення серед-нього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лише в тому разі, коли з вини власника чи уповноваженого ним орга-ну було затримано видачу трудової книжки або неправильно сформульовано причину звільнення в трудовій книжці, що перешкоджало працевлаштуванню працівника. Це роз'яснення су-перечило ст. 43 Конституції, статтям 117, 235 КЗпП. Тому поста-новою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15 "Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Плену-му Верховного Суду України в цивільних справах" абзац пер-ший п. 32 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 виключено [31].

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в тру-довій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною форму-лювання причини звільнення задовольняє вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного про-гулу, але не більше ніж за 1 рік. Якщо заява працівника розгля-дається більш як 1 рік не з вини працівника, орган, що розгля-дає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Висновки

Отже, проаналізувавши матеріал, викладений у даній науковій роботі можна зробити ряд висновків:

- підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення тру-дового договору. Трудове законодавство України передбачає за-гальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП);

- всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати залежно від двох критеріїв:

1) виду юридичного факту, який є причиною припинення;

2) волевиявлення яких саме суб'єктів спричинило припинен-ня трудового договору.

- за першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв'язку з певними подіями (закінчення строку дого-вору, смерть працівника), а за другим — у зв'язку з певними юридичними діями: взаємним волевиявленням сторін; ініціати-вою працівника; ініціативою власника або уповноваженого ним органу; ініціативою третіх осіб, які не є стороною трудового до-говору; порушенням правил прийняття на роботу.

- трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можуть бути розірвані власником з його ініціативи лише на підставах, визна-чених законом і з дотриманням визначеного в законі порядку.

- загальні підстави для звільнення з ініціативи власника перед-бачені у ст. 40 КЗпП, а додаткові підстави для розірвання трудо-вого договору з окремими категоріями працівників за певних умов — у ст. 41 КЗпП. На загальних підставах може бути звільне-ний будь-який працівник, що працює за трудовим договором. Причому підстави, передбачені у ст. 40 КЗпП, містять як винні дії працівника (наприклад, пункти 3, 4, 7, 8 ст. 40), так і ті, в яких вини працівника немає (наприклад, звільнення за п. 1, 2, 5, 6 ст. 40). На відміну від такого "змішаного" підходу, ст. 41 містить лише винні підстави для чітко визначених категорій осіб. Слід взяти до уваги, що працівники, перелічені у ст. 41 КЗпП, можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця й з підстав ст. 40 КЗпП за наявності відповідних умов.

- у визначених законом випадках працівник має право на ви-плату вихідної допомоги при звільненні. У більшості випадків звільнення працівників з ініціативи роботодавця потребує зго-ди профспілкового комітету підприємства на таке звільнення. Не можна звільняти працівника у період його відсутності у зв'яз-ку з хворобою або перебуванням у відпустці. При звільненні з ініціативи роботодавця необхідно, крім видачі працівникові тру-дової книжки і проведення з ним розрахунку, ще й копію нака-зу про звільнення для можливості його оскарження.

- загальні підстави для звільнення з ініціативи власника перед-бачені у ст. 40 КЗпП. З цих підстав може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим договором.

- припинення трудового договору оформляється наказом (роз-порядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнен-ня власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Список нормативно правових актів та використаної літератури

Конституція України від 28.06.1996.

Кодекс Законів про працю від 10 грудня 1971 року.

Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 ве-ресня 1999 р.

Закон України від 19 лютого 1997 р. "Про внесення змін до За-кону України "Про приватизацію майна державних підпри-ємств" // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 17. — Ст. 122

Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р.

Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р.

Закон України від "Про поря-док відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними