8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дріб-ного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосу-вання заходів громадського впливу (п. 8 ст. 40 КЗпП)

Факт розкрадання як підстава для звільнення має характери-зуватися такими умовами:

а) бути вчиненим за місцем роботи працівника, тобто в органі-зації, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а та-кож в організації, в якій він виконує роботу на основі цих тру-дових відносин;

б) бути встановленим вироком суду, що набрав законної чин-ності, або постановою органу, до компетенції якого входить на-кладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення у зв'язку з розкраданням за місцем роботи прово-диться не пізніше як за 1 місяць від дня набрання чинності вироком, постановою або рішенням компетентного органу, без урахування часу перебування у відпустці та звільнення від ро-боти у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

2.3. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника

Крім перелічених вище загальних підстав, законодавство пе-редбачає і додаткові підстави, з яких трудовий договір може бу-ти розірваний з ініціативи власника з деякими категоріями працівників, а саме такі.

1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником (п. 1 cm. 41 КЗпП): керівником підприємства, уста-нови, організації всіх форм власності (філії, представництва, від-ділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступника-ми, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних орга-нів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональ-ні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізій-ної служби і органів державного контролю за цінами (в ред. Закону України від 17 жовтня 2002 p. № 184-IV).

Визначення ступеня важкості проступку в кожному конкрет-ному випадку належить до компетенції посадових осіб, які во-лодіють правом призначення і звільнення з посади керівних пра-цівників. Вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'яз-ків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шко-ду (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 ли-стопада 1992 р. № 9).

Верховний Суд України вважає грубим порушення трудових обов'язків керівником і головним бухгалтером підприємства, які за наявності коштів на депозитах, валютних та інших рахунках мають кредиторську заборгованість. Такі дії дають підстави для розірвання трудового договору з названими працівниками за п. 1 ст. 41 КЗпП.

Грубими можуть вважатися порушення, визначені такими в контракті.

2. Винні дії керівника підприємства, установи, організації, вна-слідок чого заробітна плата виплачувалась несвоєчасно або в роз-мірах, нижчих від установленого законом мінімуму (п. 1-1 cm. 41 КЗпП у ред. Закону України від 17 жовтня 2002р. № 184-IV).

3. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним орга-ну (п. 2 cm. 41 КЗпП).

Трудове законодавство не містить спеціального переліку пра-цівників, які вважаються такими, що обслуговують грошові й то-варні цінності. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що з даної підстави можуть бути звільнені працівники, які безпосе-редньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто зайняті прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом цих цінностей (касири, інкасатори, завідувачі баз, комірники та ін.). Тобто це можуть бути як працівники, з якими роботодавець уклав договір про повну матеріальну відповідальність, так і працівни-ки, з якими такого договору укладено не було. Значення має факт реального обслуговування таких цінностей працівником. Зокре-ма, головний бухгалтер повинен підписувати документи, що є підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінно-стей та коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зо-бов'язання, візувати господарські договори. Вказані документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. Верховний Суд України вважає, що відповідно до цих повноважень головний бухгалтер є працівни-ком, який безпосередньо обслуговує товарні й грошові цінності, і тому на нього поширюється дія п. 1 ст. 41 КЗпП (Правові по-зиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право).

Підставою для звільнення мають бути винні дії працівника, наприклад, наявність надлишків на складі, обман покупців, зло-вживання алкогольними напоями, неправильне ведення звітної документації тощо. Ці дії повинні бути підтверджені певними доказами. Пленум роз'яснив також, що при встановленні в пе-редбаченому законодавством порядку факту здійснення праців-ником розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопо-рушень ці працівники можуть бути звільнені на підставі втра-ти довір'я до них і в тому випадку, коли вказані дії, не пов'язані з їх роботою. Це значно розширює "географію" вчинків, які мо-жуть спричинитися до втрати довір'я. Саме через це таке звіль-нення не вважається дисциплінарним звільненням і до нього не застосовуються строки, передбачені ст. 148. Водночас таке звіль-нення вимагає згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

4. Вчинення працівником, що виконує виховні функції, амораль-ного проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З cm. 41 КЗпП). Законодавством не встановлено спеціального пе-реліку працівників, які можуть бути звільнені з цієї підстави. У п. 28 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 р. роз'яснюється, що