4) чи винний підсудний у вчиненні цього злочину;

5) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним зло-чин;

6) чи є обтяжуючі або пом'якшуючі відповідальність підсудного обставини і які саме.

Безсумнівно, предмет доказування має безпосередній зв'я-зок з нормами кримінального права. Останні визначають об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону складу злочину, можуть вказувати на ряд окремих обставин, за наявності яких те або інше діяння може розглядатися як злочин [9, c. 27]. По суті норми кримінального права визначають уяв-ну модель діянь, за вчинення яких має настати конкретна кримінальна відповідальність. Елементи цієї моделі вказують на обставини, наявність або відсутність яких необхідно доводи-ти, для того щоб мати можливість розв'язати справу по суті у відповідності з законом. Все це обумовлює необхідність вив-чення проблем доказування з використанням аналізу кримі-нального законодавства та практики його застосування.

Сьогодні багато положень кримінального права потребу-ють детального аналізу з позицій теорії та практики доказу-вання. У зв'язку з підготовкою проектів кримінального та кримінально-процесуального кодексів усе більшої актуаль-ності набуває проблема законодавчого визначення предмета доказування у кримінальних справах.

По суті своїй предмет доказування - це юридичне зна-чущі обставини та сторони розслідуваної події, з'ясування яких необхідне для прийняття підсумкових рішень у справі.

Основним змістом предмета доказування завжди є фактичні обставини, які відповіда-ють елементам складу злочину.

Підлягають виявленню та дослідженню також причини та умови, які сприяли вчиненню злочину; мотиви злочину; обста-вини, які характеризують особистість обвинуваченого (підсуд-ного), а також які свідчать про стан його здоров'я.

З предметом доказування тісно пов'язане таке поняття, як межі доказування. Якщо предмет доказування - це сукупність відшукуваних фактів, то межі доказування - це такий ступінь достатності та достовірності системи доказів, який дозволяє зробити однозначний і неспростовний висновок як по кожно-му з елементів предмета доказування, так і по справі в цілому. Цей ступінь характеризується повним, всебічним досліджен-ням усіх обставин справи.

Даним аспектам проблеми доказування завжди приділя-лася велика увага в юридичній науці. А проте вони як і рані-ше залишаються актуальними та практично значущими.

Визначення повноти дослідження обставин справи стано-вить одну з найскладніших проблем слідчої та судової практики.

Всебічність дослідження передбачає глибоке вивчення всієї сукупності обставин, що мають відношення до справи, їх сторін, реально існуючих між ними зв'язків та взаємозалежностей. Це означає, що у справі повинні бути висунуті всі можливі, реальні, у тому числі й взаємовиключаючі одна одну версії. Всі вони мають пройти ретельну перевірку, в процесі якої всі, крім однієї - тієї, що відповідає істині, мають бути спростовані. Відповідаюча істині версія має бути підтверджена достатньою та неспрос-товною сукупністю достовірних доказів. Усі елементи пред-мета доказування повинні бути доказані з достовірністю та безсумнівністю, підтверджені неспростовними доказами.

Система зібраних доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як по кожному елементу предмета до-казування, так і по справі в цілому та виключити будь-які сум-ніви. Всі сумніви у справі підлягають об'єктивному вивченню, а якщо вичерпані можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого (підсудного) [13, c. 41]. Виходячи з такого розуміння всебічності та повноти досудового слідства та судового розгляду, повинні, на наш погляд, визначатися і межі доказування у кримінальній справі.

2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ (ЕТАПИ) ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЖНОГО З ЕЛЕМЕНТІВ У ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ

Доказування у кримінальному процесі являє собою здійснювану в передбаченому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду за участю інших суб'єктів процесуальних правовідносин із збирання, дослід-ження, перевірки та оцінки фактичних даних (доказів), вико-ристанню їх у встановленні істини у справі, обґрунтуванні висновків та рішень, які приймаються.

Процесуальна форма доказування на попередньому слідстві визначається його змістом. У внутрішній структурі доказування незмінне присутні і сполучаються пізнавальні (пошукові та інформаційні процеси), комунікативні (фіксація та забезпечення передачі фактичних даних у часі та просторі) [12, c. 39], засвідчувальні (закріплення, підтвердження достовірності фактичних даних) та обґрунтовуючі (використання доказів у встановленні істини) елементи [20, c. 216].

Пізнавальний бік доказування полягає у виявленні джерел до-казової інформації та отриманні фактичних даних щодо обставин, які входять в предмет доказування. Тобто здійснюється пошук, знайдення та отримання інформації, яка відноситься до справи [8, c. 65].

Комунікативний бік доказування полягає в тому, що, сприймаючи доказову інформацію, слідчий в силу своєї функції так або інакше мислить себе частиною «пізнавальної системи», частками якої є всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі. Його завдан-ня полягає в перетворенні «істини в собі» в «істину для всіх», у тому числі і для себе. Це досягається надійністю засобів вилу-чення та фіксації фактичних даних.

Якщо пізнання в широкому розумінні цього слова являє собою отримання знань про ті або інші предмети і явища, то доказування полягає в обґрунтуванні встановлених положень, у створенні умов для пізнання тих самих обставин іншими особами. Через доказування не-начебто перекидається місток від явищ, які безпосередньо сприймаються слідчим, до адресату (суду), якому таким чином створюються умови для пізнання того ж явища». Комуніка-тивний бік доказування спрямований на опредмечування знань, фіксацію отриманої інформації, її процесуальне оформ-лення та пристосування до використання в судовому розгляді всіма суб'єктами кримінального процесу.

Процесуальна форма збирання та дослідження доказів ви-ступає по суті універсальним комунікативним та засвідчувальним засобом, засобом передачі доказової інформації адресату та створення необхідних гарантій її надійності - достовірності та допустимості у справі.

Засвідчувальний бік доказування (збирання та досліджен-ня доказів) проявляється в документуванні та засвідченні в ус-тановленому порядку виявлених даних, з тим щоб обґрунтувати їх