При реалізації засвідчувального елемента в процесі дока-зування здійснюється надійне процесуальне закріплення доказів. Насамперед фіксується джерело інформації, в разі необ-хідності здійснюються перенесення виявлених даних на новий матеріальний носій, перетворення їх на словесно-знакову фор-му, вживаються заходи до індивідуалізації об'єктів, які вилу-чаються, та фіксації їх індивідуальних ознак у процесуальних документах, з тим щоб потім можна було б відрізнити вилуче-ний предмет від інших, вживаються заходи до того, щоб мож-на було прослідкувати сам процес таких дій, а тим самим виз-начити тотожність зафіксованих на процесуальних носіях фактичних даних тим, які виходили з їх джерела. Документу-ванням діяльності з виявлення, віднайдення, отримання та фіксації доказової інформації (пошуку, знайдення, вилучення та фіксації слідів злочину) утворюється ціла система додатко-вих допоміжних доказів, підтверджуючих достовірність і до-пустимість до справи вже отриманих доказів. Тим самим та-кий процес доказування стає надійним джерелом встановлення об'єктивної істини.

По суті, доказування включає в себе пізнавальну, комуні-кативну та засвідчувальну діяльність як невід'ємні структурні компоненти. Як немає доказування без пізнання, так немає його і без фіксації та засвідчення самих доказів і процесу їх збирання та дослідження, тобто без супроводження процесу пізнання комунікативною та засвідчувальною діяльністю. Пізнавальні, комунікативні та засвідчувальні акти слідчого (суду) утворюють органічну єдність і являють собою якісно нову діяльність - доказування.

Зовнішньопредметна пізнавальна діяльність невіддільна у доказуванні від розумової діяльності по оцінці доказів та їх ви-користанню в побудові версій, моделюванні події злочину та подальшого ходу розслідування. Мислення в доказуванні не-віддільне від чуттєвого пізнання, а аналіз, оцінка, перевірка та використання доказів органічно вплітаються в діяльність із збирання та дослідження доказової інформації. При цьому саме дослідження доказове, оскільки воно під час свого руху відтво-рює логіку дійсності. Підсумок доказування - висновок у справі - являє собою результат синтезу чуттєво-практичної (пізнавально-засвідчувальної та комунікативної) і розумової (оціночної та обґрунтовуючої) діяльності суб'єктів доказування.

Якщо розглянути процес доказування в аспекті практич-ної діяльності, то він може бути поділений на декілька взаємо-пов'язаних частин: збирання (пошук, знайдення, вилучення та закріплення) доказів; дослідження, перевірка, оцінка та вико-ристання доказів.

Кожна з названих частин процесу доказування незмінне супроводжується висуненням, побудовою та розвитком слідчих версій, уявним моделюванням події злочину та про-цесів відображення його у зовнішньому середовищі, динаміки слідоутворення. Цей уявний процес нерозривно пов'язаний з чуттєво-практичною діяльністю [15, c. 173]. Підсумок доказування - вис-новки у справі, які являють собою результат синтезу чуттєво-практичної та розумової діяльності суб'єктів доказування.

Знання є органічною єдністю чуттєвого та раціонального, воно неможливе без одного з них. Відчуття та сприйняття стають знанням тільки тоді, коли набирають форму судження, яке є елементарним осередком знання.

Збирання доказів полягає в пошуку та віднайденні (вияв-ленні) джерел та носіїв доказової інформації, отриманні (ви-лученні стосовно речових доказів), а також закріпленні (фіксації) у передбаченій законом процесуальній формі фак-тичних даних.

Із змісту ст. 66 КПК України випливає, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд збирання до-казів здійснюють шляхом:

а) провадження слідчих дій;

б) витребування від установ, підприємств, організацій та від посадових осіб і громадян предметів та документів, які мо-жуть встановлювати необхідні у справі фактичні дані;

в) вимоги проведення ревізій.

Збирання доказів може здійснюватися і як результат по-дання таких в органи розслідування або до суду: підозрюва-ним, обвинуваченим, захисником, обвинувачем, а також потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками; будь-якими громадянами, установами, під-приємствами, організаціями.

Докази можуть бути отримані у стадії порушення кримі-нальної справи при оформленні явки з повинною, прийнятті заяв та повідомлень від громадян.

На органи дізнання покладається обов'язок вжиття необхі-дних оперативно-розшукових заходів, у тому числі з викорис-танням кінозйомки, відео- та звукозапису з метою віднайдення ознак злочину та осіб, що його вчинили, виявлення фактичних даних, які можуть бути використані як докази у кримінальній справі після їх перевірки у відповідності з кримінально-процесу-альним законодавством. Отримані в процесі оперативно-розшукової діяльності матеріали кіно-, фотозйомки, відео- та звукозапи-су можуть бути надані оперативним працівником органу дізнання слідчому. Надані матеріали повинні бути досліджені (за необхідності - шляхом проведення відповідних експертиз), перевірені та оцінені. За умови встановлення їх достовірності вони можуть бути використані в доказуванні [21, c. 53].

Слід зауважити, що різні матеріали, які потім можуть мати значення доказів у кримінальній справі, можуть бути знайдені та вилучені нерідко ще до початку кримінального процесу, до з'явлення юридичних фактів, які дають початок кримінально-процесуальній діяльності (заяви та повідомлення про злочини).

Так, одним з приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє знайдення органом дізнання, слідчим, проку-рором або судом ознак злочину. Немає сумніву в тому, що знайдення ознак злочину передбачає знайдення і його слідів.

Донедавна складалася ситуація, коли на органи дізнання покладався обов'язок виявляти та запобігати злочинам, але належного правового механізму виконання даного завдання не передбачалося. Тому для виявлення злочинів працівники міліції нерідко використовували надані їм адміністративні по-вноваження. Але такий стан не сприяв забезпеченню насту-пальної боротьби із злочинністю.

Проблема полягає в тому, що, надаючи зазначені вище права, закон не регламентує порядок їх реалізації та забезпечення належного закріплення віднайдених при цьому фактич-них даних.

Виникла ситуація, коли одні