множинності тотожних злочинів охоплюються, як правило, однією нормою Особливої частини УК. Зокрема, випадки множинності, охоплювані поняттями неодноразових злочинів; повторності злочинів; систематичності злочинів; вчинення злочинів у вигляді промислу, кваліфікуються по одній нормі Особливої частини KК . В той же час слід мати на увазі і те, що окремі випадки множинності тотожних діянь не знаходять відображення в правовій кваліфікації по відповідних статтях Особливої частини, підвищена небезпека їх законом не підкреслюється, проте це не означає ніби наявність її не має ніякого правового значення. Наприклад, коли особа засуджується за два випадки умисного тяжкого тілесного ушкодження. Тому ознака, що все вчинене не охоплюється однією кримінально-правовою нормою Особливої частини, не може розглядатися в якості істотної ознаки множинності злочинних діянь.
Е.А. Фролов, Р.Р. Галіакбаров під множинністю злочинів розуміли збіг декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом в поведінці однієї і тієї ж особи [27, c. 31]. Проте термін "збіг в поведінці" підкреслює швидше момент одночасності відповідальності особи за декілька злочинів, яка має місце не при всіх випадках множинності злочинних діянь, а лише при таких її видах, як сукупність, неодноразова, систематичність і промисел. Цим поняттям не охоплюються випадки вчинення особою нового злочину після повного відбуття покарання по попередньому вироку при наявності в неї не знятої або непогашеної судимості.
Визначення поняття множинності злочинів, очевидно, повинно відображати не тільки випадки, коли особа вчинила декілька злочинів, за які притягується до кримінальної відповідальності, але і за ті з них, коли вона вчинила новий злочин після засудження за попереднє діяння.
В цьому відношенні більш точні Б.А. Курінов і І.М. Гальперін, які підкреслюють, що поняттям множинності злочинів охоплюються як випадки вчинення двох і більше злочинів до засудження, так і після засудження, за попереднє діяння. І.М. Гальперін пише, що "множинність злочинів полягає в тому, що винний скоює до притягнення до кримінальної відповідальності декілька злочинних діянь, які містять ознаки різних складів злочинів, або декількох злочинних діянь, що містять ознаки одного складу, але не характеризуються внутрішнім зв'язком, або, нарешті, знову скоює будь-який інший злочин після засудження за попередні.
При такому трактуванні досліджуваного поняття вельми вдало показується, що її утворюють не тільки випадки вчинення особою декількох різнорідних злочинів, але і однакових, а також, як до притягнення винного до кримінальної відповідальності, так і після засудження за попереднє діяння, крім того тут зроблена спроба відмежування її від одиничного злочину.
Проте у визначенні І.М. Гальперіна не знайшли відображення ознаки, які виключають множинність злочинів. Такі ознаки хоча й неповно, однак є у визначенні поняття множинності, що дається Б.А. Куріновим. "В теорії кримінального права, - пише Б.А. Курінов, - поняттям множинності злочинів охоплюються випадки вчинення особою двох і більш злочинів, по яких не погашена судимість і не закінчилися терміни кримінального переслідування".
Г.Г. Кріволапов справедливо відзначав, що множинності злочинів немає, якщо хоча б по одному з двох вчинених злочинних діянь закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, або закінчилися строки давності виконання обвинувального вироку, або погашена або знята судимість, або є акт амністії або помилування, що погашає його правові наслідки, а також мало місце звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до закону, або є процесуальні перешкоди до порушення кримінального переслідування [16, c. 44].
1.2. Ознаки множинності злочинів
З урахуванням наявних в літературі точок зору можна виділити наступні загальні суттєві ознаки множинності злочинів.
Вчинення особою двох і більш злочинів. Ця ознака є загальною для всіх випадків множинності злочинів, оскільки вона підкреслює те загальне, істотне, що характерне для всіх випадків вияву множинності злочинних діянь.
Наявність непогашених юридичних наслідків хоча б по двох злочинах. При певних обставинах вчинення одною і тою ж особою декількох злочинних діянь не може розглядатися як свідчення підвищеної небезпеки винного і скоєного, а отже не спричиняє за собою для винного несприятливих кримінально-правових наслідків.
Наприклад, якщо особа скоює новий злочин після закінчення багатьох років після вчинення першого злочинного діяння, то це є свідченням відсутності особливої зухвалості винного, яка має місце, як правило, при вчиненні особою декількох злочинів за відносно короткий проміжок часу. Підвищена суспільна небезпека особи злочинця і скоєного при вчиненні особою декількох злочинів за відносно короткий проміжок часу. Підвищена суспільна небезпека особи злочинця і скоєного при вчиненні декількох злочинних діянь за невеликий період часу обумовлюється, зокрема, і тим, що спричинення шкоди суспільству за відносно короткий проміжок часу є більш відчутним і небезпечним. Шкода, заподіяна злочинами, вчиненими з великим розривом в часі, як правило, для суспільства менш відчутніше, ніж така ж шкода, заподіяна за короткий час. Сказане обумовлює постановку питання про те, що не всякий випадок фактичного вчинення особою більше одного злочину є показником підвищеної суспільної небезпеки скоєного і його особи. А коли множинність злочинів є юридичним виразом підвищеної суспільної небезпеки скоєного і злочинця, наявність у винного глибоко укорінених антигромадських поглядів і звичок, певної життєвої позиції, то за відсутності вказаних ознак недоцільно було б вважати має місце саме юридичне поняття множинності злочинів і тягне несприятливі правові наслідки. Тому в теорії кримінального права і судовій практиці прийнято положення, згідно якому множинність злочинів не має місця, якщо хоча б по одному з двох діянь закінчилися терміни давності до кримінальної відповідальності або виконання обвинувального вироку [26, c. 173].
Обставиною, що виключає множинність злочинів, є також погашення або зняття судимості за раніше