яка одержала як хабар наркотичні засоби, однією дією вчиняє злочин, передбачений ст. 368, та злочин, передбачений ст. 13І. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наявність всіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК, Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома діями вчинила два або більше злочинів. Кожен із злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК. Сукупністю слід вважати і ті випадки, коли один або й усі злочини вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів не доведено до кінця (замахи чи готування),
До числа злочинів, що утворюють сукупність, не можуть бути включені злочини, за які винного було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (у т. ч. передбаченими ст.ст. 44 – 49 КК),
Покарання за сукупністю злочинів призначається за правилами ст. 70.
Від ідеальної сукупності слід відрізняти вчинення особою так званого складеного злочину. Складений злочин — це визначена КК як один злочин сукупність двох або більше тісно взаємопов’язаних діянь, кожне з яких при окремому розгляді вважалося б самостійним злочином. Таким, наприклад, є розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 187),
Не є ідеальною сукупністю конкуренція кримінально-правових норм. Така конкуренція виникає, коли вчинене підпадає під ознаки двох або більше норм КК, одна з яких є спеціальним варіантом іншої. Наприклад, погроза вбивством, насильством або знищенням майна щодо судді або його близьких родичів (ч, 1 ст. 377) є спеціальним варіантом погрози вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ст. 129), яка утворює загальний склад кримінально-правової погрози. У випадках конкуренції норм скоєне діяння кваліфікується тільки за статтею Особливої частини КК, яка містить спеціальну норму.
Конкуренцією норм є також випадки, коли діяння підпадає під ознаки одночасно норми про складений злочин та норм про інші (“прості”) злочини, У цих випадках конкуренція розв’язується на користь складеного злочину.
2.3. Поняття та ознаки рецидиву
Різновидом повторності є повторність злочинів, яка пов'язана з попереднім засудженням винного. Така повторність є більш небезпечною, оскільки винний скоює новий злочин після того, як він вже з'явився перед судом, отримав від імені держави негативну моральну оцінку своїй поведінці і попередження не скоювати інших злочинних діянь.
В кримінальному законодавстві відсутнє визначення поняття рецидиву злочинів. Разом з тим встановлення поняття рецидиву, його обов'язкових ознак має величезне практичне і теоретичне значення для кваліфікації і призначення покарання, для організації боротьби із злочинністю, оскільки форми і методи попередження рецидивної злочинності, виправлення і перевиховання злочинців, є багато в чому специфічні.
Слово рецидив (латинське - recidivus) запозичено із медицини, де воно означає захворювання після лікування, тобто поновлення хвороби після її лікування. При детальному перекладі слово “рецидив” означає “що відновлюється ”, “ повторюється ”
Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.(ст. 34 КК )
1. Рецидив злочинів виникає у випадках, коли особа, яка раніше була засуджена за вчинення умисного злочину, вчиняє новий умисний злочин, маючи незняту, непогашену у встановленому законом порядку судимість за попередній злочин. При цьому немає значення, кваліфікуються всі вчинені винним злочини за однією чи за різними статтями Особливої частини КК.
Злочини, вчинені за умов, визначених у ст. 34, є рецидивом як у випадках, коли винний вже відбув покарання за попередній злочин, так і у випадках, коли новий умисний злочин вчинено особами, які звільнені від відбування покарання або яким невідбуту частину покарання замінено більш м’яким покаранням на підставі ст. ст. 75, 79, 81, 82, 83, 85.
2. Деякими статтями Особливої частини КК (зокрема ст.ст. 133, 164, 165, 201) рецидив тотожних злочинів (так званий спеціальний рецидив) передбачено як кваліфікуючу вчинення злочину обставину. Ця обставина як правило формулюється шляхом вказівки на вчинення відповідного злочину “особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” або іншим подібним чином.
Якщо рецидив законом не визнається кваліфікуючою ознакою відповідного злочину, то він може бути врахований як обтяжуюча покарання обставина (п. 1 ч. 1 ст. 67).
3. КК 2001 р. не передбачає інституту визнання особи особливо небезпечним рецидивістом. Особи, визнані особливо небезпечними рецидивістами у період дії КК 1960 р., нині такими не є (п. 9 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК). Це означає, що щодо них скасовано всі обмеження та несприятливі правові наслідки, які були пов’язані з фактом визнання їх особливо небезпечними рецидивістами.
4. Не можуть вважатись рецидивом випадки, коли судимість за попередній злочин (злочини) було погашено або знято.
В кримінальному праві рецидив - вчинення нового, другого злочину після засудження за перший, попередній. Без засудження особи за попередній злочин немає рецидиву. Це може бути повторність чи сукупність злочинів.
Рецидив і повторність явища, які часто збігаються:
- рецидив - особливий вид повторності при наявності засудження за попередній злочин, наприклад, крадіжка після засудження за грабіж буде повторністю і рецидивом;
- всякий рецидив - це повторність, але не всяка повторність це рецидив, наприклад, при відсутності засудження за будь - який злочин.[19, c. 25]
Рецидив злочинів як окрема форма їх множинності характеризується такими специфічними ознаками:
1) злочини вчиняються особою кількома окремими діяннями;
2) зазначені діяння вчиняються в різний час.
Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторності злочинів у власному розумінні слова, так і для рецидиву злочинів. Тому для "відокремлення" рецидиву злочинів