- які заходи повинні бути вжиті для попередження або припинення злочину, а також для закріплення і збереження слідів злочину;

- чи є сукупність відомостей про вчинений або підготовлюваний злочин достатньою для прийняття одного із передбачених у ч. 2 ст. 97 КПК України процесуальних рішень.

5.3. Основні засоби проведення попередньої перевірки приводів до порушення кримінальної справи.

Чинний КПК України (на відміну від проекту КПК) не дає повного переліку засобів перевірки заяв і повідомлень про злочини. У ч. 3 с. 97 КПК України згадується лише про відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб та витребування необхідних документів.

В юридичній літературі розрізняють два види (групи) перевірочних засобів, які застосовуються на стадії порушення кримінальної справи.

1. Прямо закріплені в кримінально-процесуальному законі засоби збирання достатніх даних про ознаки злочину (попередня перевірка заяви, повідомлення про злочин), а саме:

- відібрання чи отримання пояснень;

- витребування документів;

- огляд місця події, який у невідкладних випадках проводиться до порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 190 КПК України);

- арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку (ч. 3 ст. 187 КПК України).

2. Вироблені на практиці і такі, що досить часто практикуються органами дізнання (передбачені іншими не кримінально-процесуальними нормативними актами):

- оперативно-розшукові заходи (ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”);

- вимога про проведення ревізій, інвентарних, документальних чи інших перевірок (п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про міліцію”);

- особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КпАП);

- вилучення предметів і документів (ст. 265 КпАП);

- дослідження предметів і документів (направлення на дослідження речовин і об’єктів);

- направлення осіб для огляду на стан сп’яніння (ст. 266 КпАП);

- судово-медичний огляд;

- акт добровільної здачі зброї, її основних частин, боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів (ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309 КК України) та ін.

5.4. Процесуальні документи, які складаються до винесення постанови про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи.

У зв’язку з необхідністю з’ясування та вирішення цілої низки питань, що передують постановленню рішення кінцевого рішення у стадії порушення кримінальної справи, до прийняття одного із передбачених у ч. 2 ст. 97 КПК України процесуальних рішень проводяться передбачені законом дії і складаються процесуальні документи:

- протокол усної заяви з підпискою заявника про попередження його про відповідальність за завідомо неправдивий донос (ст. 95 КПК України);

- протокол явки з повинною (ст. 96 КПК України);

- запити на підприємства, в установи і організації, а також відібрання пояснень від громадян в ході попередньої перевірки (ст. 97 КПК України);

- угода про примирення потерпілого і особи, на яку була подана скарга, у справі так званого приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК України);

- повідомлення слідчого або прокурора органу дізнання про необхідність проведення оперативно-розшукових заходів у ході попередньої перевірки (ст. 97 КПК України);

- постанова про направлення матеріалів за належністю (ст. 97 КПК України);

- подання та постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку або про відмову в цьому (ст. 187 КПК України);

- протокол огляду, виїмки або затримання кореспонденції та протокол дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку (ст. 187-1 КПК України);

- протокол огляду місця події (ст.ст. 190, 195 КПК України).

5.5. Вжиття заходів щодо запобігання або припинення злочину, а також – заходів безпеки до порушення кримінальної справи.

В ч. 3 ст. 97 КПК України встановлено обов’язок прокурора, слідчого, органу дізнання та суду одночасно з вирішенням питання по заяві або повідомленню про злочин вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров’ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім’ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Згідно зі ” підставою для застосування заходів, спрямованих на забезпечення безпеки заявника, членів його родини і близьких родичів, є подання ними заяви про загрозу їхньому життю і здоров’ю в орган, що розглядає відповідне повідомлення про скоєний злочин. Заява даних осіб може бути як письмовою, так і усною. Письмова заява додається до матеріалів перевірки повідомлення про злочин, усна заноситься до окремого протоколу, у якому фіксуються дані про загрозу життю або здоров’ю заявника.

Підставою для застосування заходів, спрямованих на забезпечення безпеки особи, що сповістила про вчинений злочин, членів її родини і близьких родичів, є наявність фактичних даних, що свідчать про реальність загрози їхньому життю і здоров’ю.

6. Порядок порушення або відмови в порушенні

кримінальної справи

6.1. Процесуальні рішення за заявою або повідомленням про злочин: їх види та підстави прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України, за заявою або повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку (а за необхідності здійснити перевірку заяви чи повідомлення – у строк не більше десяти днів) прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Рішення про порушення кримінальної справи приймається, коли для цього є законний (один із передбачених у ч. 1 ст. 94 КПК України) привід та достатні підстави.

Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи приймається за відсутності підстав до її порушення, а також