за наявності обставин, які виключають провадження у справі (див. ст. 6 КПК України). Відсутність підстав до порушення кримінальної справи означає, що фактичні дані, які містилися у заяві або повідомленні про злочин, виявились недостовірними і самого діяння, на яке вказували ці дані, взагалі не існувало (відсутність події злочину) або ж діяння мало місце, але з’ясувалось, що воно не є злочином (відсутність в діянні складу злочину)
Рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю приймається органом дізнання, слідчим і прокурором (відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України), коли розгляд таких заяв або повідомлень відповідно до правил про підслідність (див. ст. 101 і ст. 112 КПК України) належить до компетенції іншого органу; а також суддею або судом – у випадках, передбачених ст.ст. 276, 278 та 279 КПК України. При цьому документ, що є законним приводом до порушення кримінальної справи, пересилається у той орган, до компетенції якого віднесено прийняття рішення по ньому. Такий порядок позбавляє потерпілого чи іншого заявника про злочин від непотрібної бюрократичної тяганини із визначення компетентного правоохоронного органу.
Приймаючи рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, а також – про направлення заяви або повідомлення за належністю, слідчий, орган дізнання, прокурор або суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Постанова прокурора, слідчого або судді набуває законної сили з моменту її винесення і підписання ними, а постанова дізнавача – з моменту її затвердження начальником органу дізнання.
6.2. Структура і зміст основних частин постанови про порушення кримінальної справи.
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора і судді про порушення кримінальної справи складається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної і резолютивної.
У вступній частині постанови вказуються: дата винесення постанови, місце (місто, селище), посада, звання особи, яка виносить постанову, її прізвище, які матеріали розглядалися при винесенні постанови.
В описово-мотивувальній частині постанови вказується джерело відомостей про злочин, що стали приводом для порушення справи, а також куди і коли ці відомості надійшли. Потім викладаються фактичні відомості з вказівкою на наявність ознак конкретного злочину, тобто підстава для порушення справи, час, місце й інші обставини вчинення злочину.
Після вказівки в описовій частині постанови на кваліфікацію злочину за відповідною статтею КК України має міститись посилання на статті КПК України, якими керується орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, ухвалюючи рішення порушити кримінальну справу.
У резолютивній частині постанови міститься рішення про порушення кримінальної справи. Ця частина постанови випливає з описової частини, є її логічним продовженням. У резолютивній частині обов’язково зазначається стаття КК України, за ознаками якої кваліфікується діяння, що підлягає розслідуванню, куди скеровується справа або ким приймається до свого провадження.
Копія постанови про порушення справи направляється органом дізнання і слідчим у добовий термін прокуророві.
Одночасно з вирішенням питання про порушення кримінальної справи вживаються заходи до припинення злочину та запобігання повторному злочину, а також до закріплення та охорони слідів злочину, вилучення предметів і документів, які мають доказове значення.
У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, прокурор чи суддя мають право прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносять мотивовану постанову (ухвалу). Разом з тим, згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р., громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта (у візі на виїзд), якщо проти нього порушено кримінальну справу. Органи, що порушують справу, у тому числі слідчий і орган дізнання, мають можливість попередити чи запобігти виїзду шляхом інформування підрозділів дозвільної системи про порушення справи стосовно відповідної особи.
6.3. Порядок прийняття до провадження порушеної кримінальної справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 98 КПК України, після порушення кримінальної справи:
1)
прокурор направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання;
2)
слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання;
3)
суд призначає до розгляду справу про злочин, зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК України.
Згідно ст. 113 КПК України, якщо справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.
Прийняття справи слідчим до свого провадження означає, що тільки цей слідчий може розслідувати справу. Інші слідчі або органи дізнання можуть проводити слідчі дії лише за дорученням цього слідчого (див. , КПК України) або після включення їх до складу слідчої групи (див. КПК України). Слідчі дії у справі без прийняття її до свого провадження або без входження до складу слідчої групи можуть проводити тільки начальник слідчого відділу (див. КПК України) і прокурор (див. КПК України).
6.4. Особливості порушення кримінальної справи щодо деяких категорій осіб.
Стосовно деяких громадян закон встановлює імунітет від кримінальної відповідальності, статус повної або часткової (обмеженої) процесуальної недоторканності.
Імунітетом від кримінальної відповідальності наділені дипломатичні агенти. Вони не підлягають арешту або затриманню. Дипломатичний агент не зобов’язаний давати показань як свідок. Помешкання, архіви і документи дипломатичних представництв недоторканні. Державні службовці держави перебування не можуть вступати в ці помешкання інакше, як за згодою глави представництва. Члени сім’ї дипломатичного агента, які проживають разом із ним, користуються привілеями й імунітетами дипломатичних агентів. Співробітники адміністративно-технічного персоналу представництв і члени їхніх сімей, якщо вони не