Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначають відомості про особу заявника і викладають зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала протокол. При цьому особа, що з’явилася з повинною, не попереджається про кримінальну відповідальність за заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинений злочин.

Якщо ж усна заява про явку з повинною зроблена в судовому засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви заносяться до протоколу судового засідання і підписуються заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокурору (ч. 2 і 3 ст. 96 КПК України).

Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття (ч. 4 ст. 96 КПК України).

Окрім того, що явка з повинною є приводом до порушення кримінальної справи, вона має також важливе правове значення: відповідно до є обставиною, що пом’якшує покарання. Крім того, явка з повинною виступає однією з необхідних умов звільнення від кримінальної відповідальності за т.зв. спеціальними підставами, які передбачені в статтях Особливої частини КК України (див. ч. 2 ст. 111; ч. 2 ст. 114; ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 258; ч. 3 ст. 263; ч. 4 ст. 307; ч. 4 ст. 309; ч. 3 ст. 369 КК України).

Умовами визнання повідомлення про вчинений злочин явкою з повинною є особиста явка особи та добровільність заяви про вчинений нею злочин.

Не можна вважати явкою з повинною заяву особи, що вчинила злочин, якщо заява направлена правоохоронному органу поштою або зроблена по телефону. Закон передбачає необхідність особистої явки особи з повинною зі встановленням її особи, складанням і підписанням протоколу. Однак якщо такий заявник не може з’явитися до правоохоронного органу через тяжку хворобу, його заява про вчинений злочин повинна бути прийнята і занесена до протоколу в порядку вимог ст. 96 КПК України на місці перебування заявника співробітником органу дізнання, слідчим або прокурором.

У разі явки з повинною має бути з усією повнотою встановлено:

а) чи містяться в діянні особи, про яке вона повідомляє, ознаки злочину;

б) дані про особу, що з’явилася з повинною;

в) мотиви, що спонукали особу з’явитися з повинною.

Необхідно з’ясувати місце і час вчинення діяння, в чому воно виразилося, які наслідки настали, хто може бути викликаний як свідок, чи є речові докази. Особливу увагу необхідно приділити особі, яка з’явилася з повинною, з’ясуванню даних, що її характеризують (місце роботи і проживання, колишні судимості, сімейний стан тощо).

Явка з повинною підлягає ретельній перевірці і критичній оцінці, оскільки вона може бути насправді вимушеною, неправдивою і навіть спровокованою. На практиці зустрічаються випадки повідомлення винним про менш тяжкий злочин для того, щоб приховати більш небезпечний, а також повідомлення про злочин, вчинений іншою особою (самообмова), з тим, щоб особа, яка насправді вчинила злочин, безперешкодно могла ухилитися від слідства і суду.

3.8. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину є приводом для початку кримінального процесу в тих випадках, коли ці органи і посадові особи в процесі виконання своїх службових обов’язків безпосередньо самі виявляють діяння, що містить ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

Прокурор виявляє ознаки злочину при здійсненні своїх наглядових функцій або інших напрямів діяльності прокуратури.

Слідчий і особа, яка провадить дізнання, можуть виявити ознаки підготовлюваного або вчиненого злочину в ході розслідування кримінальних справ, що знаходяться в їх провадженні. Ознаки злочину можуть бути виявлені органом дізнання також в процесі проведення оперативно-розшукових заходів, здійснення адміністративної діяльності, наприклад, при забезпеченні охорони громадського порядку, паспортного режиму, безпеки дорожнього руху і т.д. Так, згідно зі” оперативні підрозділи правоохоронних органів вправі проводити оперативні і контрольні закупівлі товарів, предметів і речей, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням засобів технічного документування, опитувати осіб з їхньої згоди, витребувати, отримувати і вивчати документи, а також вести інші інформаційно-пошукові дії.

Інформація про злочин, яка міститься в інших, не передбачених у ст. 94 КПК України джерелах (наприклад, повідомлення окремих громадян, зроблені телефоном, негласних співробітників правоохоронних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, повідомлення по радіо і телебаченню, телефонограми медичних закладів про надходження до них осіб з ознаками тілесних ушкоджень), тобто повідомлення, що не носять характер офіційних повідомлень про злочин, не є приводом для порушення кримінальної справи. Якщо в ході перевірочних дій за такою інформацією органом дізнання будуть виявлені ознаки злочину, то відповідна службова особа складає рапорт про безпосереднє виявлення ознак злочину, що є приводом для порушення кримінальної справи.

Окремо слід розглянути випадки, коли ознаки злочину безпосередньо виявляє суддя (суд). Суд або суддя може виявити ознаки злочину при здійсненні правосуддя у кримінальних і цивільних справах, а також при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення та ін.

Так, під час судового розгляду кримінальних справ може бути встановлено, що підсудний вчинив злочин, за яким обвинувачення йому не пред’являлося, або факт вчинення злочину іншою особою. У цих випадках суддя (суд) не вправі притягувати чи ініціювати притягнення підсудного або