Справа щодо померлого також не підлягає закриттю, коли провадження в ній є необхідним для відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.

4.9. Формально-процесуальні підстави, які виключають порушення та провадження кримінальної справи.

Кримінальну справу не може бути порушено щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави (п. 9 ст. 6 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому з тих же підстав вдруге кримінальна справа не може бути порушена.

Згідно пунктів 10, 11 ст. 6 КПК України не допускається порушення кримінальної справи щодо особи, про яку є нескасована постанова про відмову в порушенні справи або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи з того ж обвинувачення. В КПК України закріплено, що постанови органу розслідування та прокурора, винесені відповідно до закону в кримінальних справах, які перебувають в їх провадженні, є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами та громадянами (ч. 4 ст. 25, ч. 5 ст. 114).

5. Розгляд заяв і повідомлень про злочини

та їх попередня перевірка

5.1. Зміст стадії порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи – це не одноразова процесуальна дія, яка породжує відповідне рішення компетентного органу або посадової особи, а цілий комплекс дій, що здійснюються згідно з приписами кримінально-процесуального законодавства (передусім приписами статей, що містяться в гл. VIII КПК України).

Можна виділити три основні етапи стадії порушення кримінальної справи:

- прийняття та реєстрація заяв і повідомлень про злочини;

- перевірка заяв і повідомлень про злочини;

- вирішення заяв і повідомлень про злочини (прийняття відповідного процесуального рішення).

Суть першого етапу стадії порушення кримінальної справи полягає в тому, що органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес, зобов’язані приймати заяви і повідомлення про злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (ч. 1 ст. 97 КПК України), а також повинні їх зареєструвати у встановленому порядку. КПК України не містить спеціальної норми, що визначає порядок прийому і реєстрації заяв і повідомлень про злочини. Такий порядок регламентується відомчими нормативними актами. Так, Інструкція про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду заяв і повідомлень в органах, підрозділах і установах внутрішніх справ України, затверджена наказом МВС України № 500 від 26 листопада 1991 р., вказує, що прийом заяв і повідомлень про злочини є обов’язком усіх співробітників органів внутрішніх справ. Реєстрація таких заяв і повідомлень здійснюється в книзі обліку подій і в журналі обліку злочинів співробітниками чергової частини відповідного органу внутрішніх справ. Аналогічний порядок реєстрування таких заяв і повідомлень регламентується відповідними інструкціями Верховного Суду України, Генеральною прокуратурою України.

Другий етап даної стадії полягає в пізнавальній діяльності органів і посадових осіб, які ведуть процес, що здійснюється за допомогою передбачених законом (і не лише кримінально-процесуальним) засобів і спрямована на встановлення підстав для прийняття одного із передбачених у ч. 2 ст. 97 КПК України процесуальних рішень. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КПК України, коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

На третьому (заключному) етапі стадії прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані залежно від обставин, встановлених при прийнятті та перевірці заяв і повідомлень про злочини, прийняти та процесуально оформити одне із рішень, які передбачені у ч. 2 ст. 97 КПК України.

5.2. Питання, вирішення яких передує винесенню постанови про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи.

За своїм змістом стадія порушення кримінальної справи включає в себе процесуальну діяльність з розгляду та вирішенню цілого ряду питань, які передують підсумковому рішенню за заявою або повідомленням про злочин, зокрема:

- чи є повідомлення про підготовлюваний або вчинений злочин законним приводом до порушення кримінальної справи;

- чи містяться у фактах, про які отримані відомості з повідомлення про злочин, ознаки злочину;

- за якою статтею кримінального закону може бути кваліфіковано злочин;

- чи має право даний орган і конкретна посадова особа вирішити питання про порушення кримінальної справи чи наявні матеріали підлягають передачі за підслідністю або підсудністю;

- чи потрібно за обставинами злочину провести огляд місця події;

- чи виникає необхідність проведення попередньої перевірки, і якщо така необхідність є, то які перевірочні дії мають бути проведені;

- на підставі яких конкретних даних визнається, що факти, про які отримані відомості, дійсно мали місце;

- чи не встановлені обставини, які перешкоджають порушенню кримінальної справи (див. ст. 6 КПК України);

- хто має проводити дізнання або досудове слідство у разі порушення кримінальної справи;

- чи не відноситься злочин до числа тих, справи про які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого і підлягають припиненню у разі примирення його з обвинуваченим (ч. 1 ст. 27 КПК України); які заходи в цьому випадку можуть бути вжиті суддею для