Класифікація способів вчинення хуліганства на основі названих елементів дозволяє чітко окреслити слідову картину місця злочину, прогнозувати джерела ідеальних і матеріальних відображень.

Основні джерела відомостей про вчинене хуліганство – люди і речі. Це свідки-очевидці і потерпілі, що запам'ятали в пам'яті подію злочину. Якщо хуліганство вчинене способом жестів і міміки, головне джерело інформації - показання свідків-очевидців і потерпілих. У деяких випадках джерелами можуть бути фотознімки, кінострічки, відеозапис, на яких зображені дії хулігана (наприклад, потерпілими, свідками).

Хуліганство, вчинене словом (мовою), запам'ятовується у виді ідеальних слідів у пам'яті свідків, потерпілих. Матеріальними джерелами можуть бути фонограми звукозапису або відеозапис.

При хуліганстві, вчиненому з застосуванням фізичної сили, крім ідеальних відображень у пам'яті потерпілого і свідків утворяться матеріальні сліди безпосереднього контакту злочинця або знаряддя злочину з об'єктами матеріального світу: сліди рук, ніг, знарядь злому, транспортних засобів і ін. На місці події в цих випадках нерідко залишаються сліди-предмети (камінь, недокурок), а також сліду-речовини (кров, виділення, запах і т.п. ). Треба прагнути зафіксувати їх (сліди ніг, запахи залишаються у всіх випадках хуліганства) і використовувати для встановлення особистості, розшуку злочинця, якщо він зник. Робити це потрібно як можна більш оперативно, оскільки особливістю слідової картини місця вчинення хуліганства є те, що вона швидко змінюється (свідки-очевидці залишають місце події, матеріальні сліди ушкоджуються) [22, c. 114].

Відомості про особистість хулігана - також важливий елемент криміналістичної характеристики. Аналізуючи показники основних елементів кримінологічної характеристики його особистості, можна створити соціальний "портрет", який можна використовувати для планування розшуку злочинця, що зник, ведення профілактичної роботи і розслідування взагалі.

Як показують кримінологічні дослідження і вивчення слідчої практики, хуліганські дії в даний час роблять в основному чоловіка у віці 16-49 років. Основна кількість хуліганських проявів приходиться на період 18-30 років. Основна маса хуліганів мають початкову або незакінчену середню освіту, проживають у містах, більш 3/4 з них зловживають спиртними напоями, 1/3 складають особи, раніше судимі.

Хуліганство є навмисним злочином. При його вчиненні винний усвідомлює, що грубо порушує громадський порядок і бажає таким шляхом виявити явну неповагу до суспільства.

Якщо по не залежним від винного обставинам наслідки його протиправних дій були усунуті, то це не змінює кваліфікацію злочину, тому що мотив правопорушника був цілком реалізований у конкретному антисуспільному вчинку.

Велику складність при розслідуванні хуліганства представляє з'ясування мотиву злочину, тому що часто дії правопорушника виглядають настільки безглуздими, що в навколишніх складається враження про їх безмотивність. У конкретному хуліганському прояві може бути ціла група мотивів, заснованих на особистих спонуканнях (помста, користь, ревнощі й ін.), однак головним завжди є хуліганський мотив, і якщо в діях порушників громадського порядку відсутні хуліганські спонукання, то вони не можуть розглядатися як хуліганство.

Найбільш розповсюдженим видом є хуліганство без обтяжуючих обставин. Виражається воно найчастіше в нанесенні побоїв або заподіянні легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я.

Більш небезпечним видом є злісне хуліганство - навмисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, якщо вони: відрізнялися по своєму змісту винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю; пов'язані з опором представнику влади чи представнику громадськості, що виконує обов'язок по охороні громадського порядку, чи громадянину, що припиняє хуліганські дії; вчинені особами, раніше судимими за хуліганство.

Особливо злісне хуліганство відноситься до числа найбільш складних складів із усіх видів хуліганства і являє собою найбільшу громадську небезпеку. Склад цього злочину складають дії, що грубо порушують громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, вчинені з застосуванням чи спробою застосування вогнепальної зброї або ножів, кастетів, іншої холодної зброї, а також інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.

Хуліганські дії звичайно відбуваються без заздалегідь обміркованого мотиву і якої-небудь підготовки і тривають протягом коротких проміжків часу. При цьому хуліган найчастіше знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, у силу чого не може потім детально розповісти про вчинене. Показання свідків часто бувають неповними і суперечливими. Тому дуже важливо по можливості негайно одержати відомості про обставини, що підлягають встановленню в справі, і зафіксувати необхідні дані в належних документах.

Дії хулігана в громадському місці, як правило, не проходять непоміченими. Тому виявлення свідків і потерпілих у більшості випадків не викликає особливих труднощів. Більш того, часто очевидці і потерпілі добровільно надають допомогу працівникам міліції в припиненні хуліганських дій, затриманні злочинців і з'ясуванні істотних обставин у справі. Спізніле ж реагування на сигнали про хуліганство спричиняє несприятливі наслідки: винуватці ідуть з місця події і встановлення їх викликає великі труднощі, а потерпілі й очевидці по різних причинах ухиляються від дачі показань [5, c. 196].

Характерною рисою початкової стадії розслідування справ даної категорії є та обставина, що хуліганські дії в залежності від їхнього характеру можуть викликати адміністративну відповідальність. Тому при одержанні чи повідомлення заяви слідчий для правильного вирішення питання про порушення кримінальної справи з'ясовує, що являє собою подію, чи є вона адміністративне карним дрібним хуліганством або кримінально караним діянням, передбаченим ст. 296 КК.

До специфіки, що визначає тактику дій слідчого, потрібно віднести і процесуальний порядок порушення кримінальних справ про хуліганство.

1.2. Особливості порушення кримінальної справи, обставини, що підлягають доказуванню

Кримінальні справи порушуються негайно, якщо в заявах, що надійшли, повідомленнях і інших матеріалах є достатні для цього підстави. Якщо ж по змісту первинних документів (матеріалів) неможливо зробити висновок про наявність ознак хуліганства, тоді проводиться попередня перевірка матеріалів