3) створення у допитуваного за допомогою спеціальних прийо-мів перебільшеного уявлення про інформованість слідчого про те, що конкретні злочини в ході масових заворушень вчиняли особи, які страждають на психічні розлади, з подальшим описом "їх зов-нішності та пред'явленням до впізнання;

4) використання принципу «діяння вчиняв натовп» - як основ-них питань у процесі допиту.

Надто важливо з'ясувати при допиті обвинуваченого ступінь організованості масових заворушень, наявність у кожному натов-пі, що безчинствує, лідера, його роль і значення. Адже лідерство є фактором, який «спрощує поведінку натовпу, що безчинствує», і феноменом, що часто претендує на самостійну частину складу злочину — масових заворушень.

Узагальнення кримінальних справ про масові заворушення дозволили встановити три види лідер-ства:

1) лідери-демагоги;

2) лідери-«практики» — керівники натовпів, що безчинствують;

3) лідери-професіонали (поєднання якостей першого і другого видів).

Було визначено також, що лідери встановлювалися або шляхом самопризначення, або - стихійного вибору. Кожний вид лідерства має певний ефект, який збуджує агресію груп і натовпів та транс-формує її в безчинства.

Допитуючи обвинуваченого, слідчий має знати, що лідери-демагоги в основному є представниками інтелігенції, які, виступаю-чи перед населенням, відкрито чи завуальовано закликають його до зборів, демонстрацій, мітингів, походів, страйків, інших актів масових мирних протестів, а також до безчинств. Лідери-«практики» — керівники організованих злочинних утворень.

Якщо кримінальна справа про масові заворушення є багатоепі-зодною і в багатьох з цих епізодів брав участь обвинувачений, то при його допиті слідчий має в показаннях зазначати хронологічну послідовність злочинних діянь. Бажано, щоб обвинувачений вчинив власноручний запис своїх показань, а також склав схему місця чи місцевості, де були вчинені масові заворушення. На схе-мі необхідно зазначити напрямки рухів натовпів, що безчинству-ють, об'єкти посягання тощо. У подальшому при додаткових допитах обвинуваченого доцільно, щоб він повторно склав відпо-відні схеми. Це дасть змогу зіставити їх, протиставити і знайти протилежне, різне, а отже, виявити неправдиві показання. З цією метою слідчому необхідно також зіставляти схеми, складені різни-ми обвинуваченими.

2.4. Призначення експертиз

Розслідування масових заворушень у сучасних умовах зумов-лює важливість використання наукових, технічних та інших спеці-альних знань і навичок. Тільки на основі використання нових досягнень науки і техніки можливе встановлення істини в кримі-нальних справах про масові заворушення. Насамперед, це — завдя-ки належному збиранню, дослідженню і використанню відповід-ної інформації, яка в процесі розслідування кримінальної справи про масові заворушення буде визнана у встановленому законом порядку доказами. У процесі розслідування масових заворушень наукові, технічні та інші спеціальні знання і навички можна засто-совувати у двох основних формах, кожна з яких передбачає вико-ристання спеціалістів, тобто віддзеркалює відповідними способа-ми певний бік дійсності. Перша форма передбачає використання слідчим слідчої бригади спеціальних знань і навичок спеціалістів у процесі провадження окремих слідчих дій. Це стосується пошуку, фіксації й вилучення слідів цього злочину, а також злочинів, що вчинюються в ході масових заворушень.

Друга форма використання слідчим слідчої групи спеціальних знань і навичок спеціалістів - це призначення і проведення екс-пертиз. Тобто, на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини кримі-нальної справи про масові заворушення, експерт проводить до-слідження в ході судової експертизи. Відповідна діяльність вчи-нюється державними спеціалізованими установами, відомчими службами.

У кримінальних справах про масові заворушення, як правило, призначають такі експертизи: 1) судово-медичні; 2) судово-медич-ні речових доказів (судово-біологічні); 3) судово-фізико-технічні; 4) судово-психіатричні; 5) судово-психологічні; 6) комплексні психолого-психіатричні; 7) криміналістичні (плебсологічні).

Судово-медична експертиза обов'язково призначається для встановлення: причин смерті потерпілого; тяжкості й характеру ті-лесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої (у разі її зґвалту-вання в ході масових заворушень); віку підозрюваного, обвинува-ченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і про це немає відповідних докумен-тів та неможливо їх одержати [2].

Судово-медична експертиза речових доказів (судово-біологічна) визначає належність слідів крові, слини, інших виділень люд-ського організму конкретній особі. Це дає змогу встановити факт перебування обвинуваченого на місці події. Можливість призна-чення судово-медичної експертизи речових доказів (судово-біоло-гічну) виникає в тому разі, коли на місці масових заворушень вда-ється виявити виділення людського організму, недопалки [7, c. 86].

Судово-медико-криміналістична експертиза, як правило, ви-значає: чи могли бути заподіяні загиблим людям тілесні ушкод-ження, які спричинили їх смерть, інші тілесні ушкодження пев-ною зброєю або іншими предметами, які використовувалися як зброя, вибуховими пристроями.

Практика засвідчує, що характер вчинюваних обвинуваченим дій в ході масових заворушень дає підстави для роздумів щодо йо-го психічної повноцінності. Якщо в кримінальній справі про масо-ві заворушення є інформація про відхилення від нормального роз-витку обвинуваченого, слід призначити судово-психіатричну експертизу. Складність людської психіки зумовлює те, що судово-психіатричну експертизу завжди проводять не менше трьох експертів-психіатрів. Проведення судово-психіатричної експертизи може бути амбулаторним і стаціонарним. Така експертиза в кримі-нальних справах про масові заворушення дає можливість встано-вити:

1) чи не перебувала особа в стані неосудності під час учинення громадське небезпечного діяння в процесі масових заворушень;

2) чи не захворіла особа (організатор масових заворушень або учасник), яка безпосередньо вчиняла злочин (злочини), на психіч-ну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

3) чи не була здатна особа під час учинення масових заворушень через наявний в неї психічний розлад повною мірою усвідомлюва-ти свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Судово-психологічна експертиза у справах про масові заворушення досліджує:

1) чи є в особи елементи підвищеної сугестивності (навіюваності);

2) чи є в особи підвищена схильність до фантазування;

3) чи є в особи ознаки розумової відсталості, що не пов'язані з ду-шевним