4) чи є в особи ознаки розумової відсталості або інші психічні особливості, викликані перенесеними соматичними захворюван-нями;

5) чи є в особи властивості, наявність яких могла зробити не-можливим чи можливим неповністю керувати своїми діями;

6) чи не могла особа напередодні масових заворушень і на їх по-чатку мати конфліктні переживання, що вплинули на її поведінку;

7) чи не перебувала особа в момент учинення масових завору-шень в гіпнотичному стані;

8) чи могла особа, враховуючи її індивідуальні особливості, неправильно сприймати факти, що мають значення для кримі-нальної справи про масові заворушення;

9) чи має особа індивідуальні особливості, що можуть впливати на об'єктивність її показань (підвищена схильність до фантазуван-ня, сугестивності (навіюваності));

10) чи можливо припустити наявність будь-якої конфліктної ситуації, що могла послужити причиною виникнення натовпу, його агресивності, трансформації на такий, що безчинствує;

11) чи могла особа за наявності виявлених у неї психічних особ-ливостей усвідомлювати істинне значення своїх дій в натовпі, що безчинствує, і керувати ними?

У процесі розслідування кримінальних справ про масові заво-рушення постають питання про призначення комплексних психолого-психіатричних експертиз. Такі експертизи називають ще комісійними, виходячи з багатопредметності досліджуваних біолого-соціологічних, психолого-психіатричних проблем. Значущість проблематики обумовлює спільну, комплексну діяльність психологів і психіатрів. Дійсно, науково-експертне дослідження всіх видів розумових вад можливе в разі застосування і психологіч-них, і психіатричних знань. Предметом комплексної психолого-психіатричної експертизи є збірна група патологічних станів, що мають різновидне походження як біологічного, так і соціального характеру та відзначаються недорозвитком психіки. До конкурен-тного предмета психолого-психіатричної експертизи належать окремі види олігофренії (дебільність, імбецильність, ідіотія), пси-хофізичний інфантилізм [24, c. 233].

У кримінальних справах про масові заворушення досить часто постають такі питання для комплексної психолого-психіатричної експертизи:

1) чи є в особи індивідуальні ознаки, які могли перешкодити їй керувати своїми діями в умовах натовпу, що безчинствує;

2) чи є в особи індивідуальні ознаки розумової діяльності, які могли перешкоджати усвідомленню нею значення дій, що їй інк-римінуються;

3) чи перебував обвинувачений в момент учинення масових за-ворушень у стані фізіологічного афекту (враховуючи індивідуаль-но-психологічні особливості);

4) у зв'язку з тим, що особа страждає на психічне захворюван-ня — олігофренію в ступені дебільності, психофізичний інфанти-лізм тощо, чи могла вона керувати своїми діями в умовах натовпу, натовпу, що безчинствує.

Перелічені питання якоюсь мірою є типовими, але не є вичер-пними, оскільки до сфери комплексної психолого-психіатричної експертизи в кримінальних справах про масові заворушення по-трапляє широке коло проблем, які мають як соціальне, так і біоло-гічне походження. Тому зміст предмета дослідження комплексної психолого-психіатричної експертизи надто складний, чітко не окреслений.

Перед комплексною психолого-психіатричною експертизою в кримінальних справах про масові заворушення можуть бути постав-лені подібні та інші питання, що стосуються інших учасників кримі-налістичної діяльності — потерпілого, свідка. У такому разі шляхом комплексної психолого-психіатричної експертизи можна дослідити:

1) чи не сприйняла особа як галюцинацію певні події в натовпі (що безчинствував), і якщо так, то чи могли ці події виникнути по-за впливом реально існуючого у відповідний момент об'єкта подразнення;

2) чи не зрозуміла особа помилково (як галюцинацію) певні по-дії в натовпі (що безчинствував), що виникли поза впливом реаль-но існуючого у відповідний момент об'єкта подразнення;

3) чи не є розповіді особи про події масових заворушень прецедентними діями-реакцією, відповіддю організму, що базується на ґрунті чуттєвих образів.

У кримінальних справах про масові заворушення призначають-ся також криміналістичні експертизи. Отже, експертиза відповід-но до згаданого посилання — це процесуальна дія, сутність якої полягає в дослідженні експертом за дорученням слідчого речових доказів, інших матеріальних об'єктів з метою встановлення фак-тичних даних і обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи про масові заворушення. У кри-мінальних справах про масові заворушення призначаються такі криміналістичні експертизи: вибухотехнічні, судово-балістичні, криміналістичне дослідження холодної зброї, пожежно-технічні, екологічні, судово-фармакологічні, криміналістична експертиза наркотичних засобів. Досить часто призначаються комплексні су-дово-медичні й судово-психіатричні експертизи [5, c. 47].

На наступних етапах розслідування масових заворушень прова-дяться також такі слідчі дії: пред'явлення для впізнання, допит віч-на-віч, відтворення обстановки і обставин події.

3. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ

Криміналістична характеристика проституції. Діяльність у сфері проституції може бути позначена як “організована” і “неорганізована”. Вивчення організаційної структури проституції дозволяє зробити деякі висновки щодо системи комерціалізованого секс-сектора, способів входження жінок і дітей в проституцію і якісного складу різних категорій повій.

Організаційна структура проституції в Україні існує в напівлегальних і нелегальних формах.

Перш за все, проституція легалізувала під виглядом індустрії розваг: фірм дозвілля, масажних салонів, саун, нічних клубів із стриптизом, стриптиз-барів, шкіл фотомоделей і моделей, для показу мод, дискотек, конкурсів краси, де на додаток до дійсно пропонованого сервісу надають сексуальні послуги і т.п. Нові для Україні форми, в які втілюється проституція, були скопійовані з аналогічних структур західних країн, і пристосовані до Україні з початку 90-х. Їх діяльність регламентувалася Законом “Про підприємства в Україні” та ”Про підприємництво”, а з 2003 р. Цивільним Кодексом.

На відміну від напівлегальної, нелегальна організована проституція існує без якої-небудь офіційної організації. В неї входять групи повій, сутенерів, охоронців і водіїв, що промишляють на вулицях, вокзалах, дорогах; а також групи власників підпільних закладів. Їх діяльність менш афішується, аніж діяльність легальних організацій, пов'язаних з проституцією, тому нелегальна проституція в ще більшому ступені криміналізована, ніж напівлегальна. За статистикою вуличні повії піддаються більшому ризику насильства і вбивств, ніж жінки, працюючі в легалізованих структурах секс-індустрії.

Але, не дивлячись на різницю в статусі легальна і нелегальна проституція мають