Гусев С. Организация борьбы с хулиганством // Соц. законность. – 1971. - № 1. – С. 59-61.

Калмыков В. Т. Хулиганство и меры борьбы с ним. – Минск, 1979.

Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений. Автореф. дис. докт. юрид. наук. - Харьков, 1967.

Крикунов А. Е. Расследова-ние хулиганства. – Киев, 1978.

Криминалистика. Учебник / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: Норма, 2002. – 990 с.

Криминалистика: Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юрид. лит., 1995. – 592 с.

Криміналістика / За ред. докт. юр. наук, проф., члена-кор. АПНУ Шепітька В.Ю. – К.: Видавничий дім Ін Юре. – 2001. – 682 с.

Матусовський Г.А. Криміналістична характеристика злочинів // Криміналістика. Підручник /за ред. В.Ю. Шепитька. - Харків, 1998.

Одерий А.В., Щербаковский М.Г. Криминалистика. Материалы по подготовке к государственному (выпускному) комплексному экзамену. Харьков, 1998.

Организация работы по предупреждению торговли людьми: Пособие для педагогов, воспитателей, соц. педагогов, психологов, родителей // И.А. Альховка, С.Н. Дудник и др.; Под ред. В.В. Чечета. – Мн.: Национальный ин-т образования, 2004. – 144 с.

Проститутка глазами психолога // Общественная наука и современность. – 1993. - №2. – C. 16-18.

Салтевский М.В. Криминалистическая характеристика: структура, элементы //Специализированый курс криминалистики. – К., 1987.

Сердюк Л. В., Тимербаев А. Т. Расследование хулиганства и его профилактика. – Хабаровск, 1989.

Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. – К.: Выща школа, 1988. – 405 с.

Справочная книга криминалиста. Под редакцией Селиванова Н.А.. – М.: Издательство НОРМА. М, 2000.

Тюріна В.А. Соціалізація та життєві установки старшокласниць // Вісник Університету внутрішніх справ. Спеціальний випуск: Боротьба з торгівлею жінками: проблема вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ України. - Харків, 1999. - С. 87-92.

Франголопов П. Выявление следователем обстоя-тельств, способствовавших совершению хулиганства // Соц. законность. 1977. № 7. С. 65-66.

Шубин В. В. Рассмотрение уголовных дел о хулиганстве. – М., 1980.

Яблоков Н.П. Понятие криминалистической характеристики преступлений //Криминалистика / под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – М., 1990.

Кримінальна справа № 271516 за обвинуваченням гр. К, М., Н., С. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1 та 304 КК України, а також неповнолітнього Г. У вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1 КК України.

Фабула справи

5 лютого 2006 року біля 01 години ночі гр. К. разом зі своїми товаришами гр. Н., С. та М., а також неповнолітнім Г., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля сільського будинку культури села Ш. Безпричинно з хуліганських мотивів зустрівши гр. А., почали виражатись у його адресу нецензурними словами, і, не маючи на те жодних підстав, почали наносити А. удари кулаками та ногами в різні частини тіла. Після того, як А. вдалось вирватись та втекти додому, наздогнали його на дорозі села Ш., повалили на землю та наносили йому удари ногами удари в різні частини тіла. Внаслідок цього гр. А. отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ліктьової кістки зі зміщенням відломків, забійної рани верхньої губи, синців спини, обличчя, верхніх кінцівок, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я і не є небезпечними для життя.

У даній кримінальній справі були проведені основні слідчі дії та призначені відповідні експертні дослідження. Так, у справі проведено допит потерпілого, допит свідка (допитано 5 свідків), допит обвинуваченого (допитано 5 обвинувачених) та призначено судово-медичну експертизу на предмет визначення тяжкості тілесних ушкоджень.

На мою думку, поряд з вказаними слідчими діями у справі необхідно було б провести також огляд місця події, пред’явлення для впізнання (обвинувачених потерпілому та свідкам) та відтворення обстановки та обставин події з такими учасниками та у такій послідовності: потерпілий, кожен зі свідків окремо, кожен з обвинувачених також окремо (спочатку з неповнолітнім обвинуваченим Г., а потім – з іншими).

Найменування більшості слідчих дій та призначених експертиз відповідає нормам чинного КПК України та іншим нормативно-правовим актам України. Поряд з цим, результати допиту потерпілого А. були оформлені протоколом допиту свідка. Відповідно, не були дотримані встановлені КПК України процесуальні вимоги щодо допиту потерпілого. Так, (згідно протоколу) його попередили про відповідальність за відмову від дачі показань, хоча одним із прав потерпілого є саме право відмовитись давати показання.

Однак, в основному, порядок проведення слідчих та інших процесуальних дій відповідав нормам КПК, суттєвих порушень, які б дали можливість говорити про можливість додаткового чи повторного досудового слідства, на нашу дуку, не було. Під час кожної слідчої та іншої процесуальної дії здійснювалось посилання на норми Конституції України, КПК України, Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про міліцію”, Кримінального кодексу України та ін.

При провадженні слідчих дій були присутні всі необхідні їх учасники. Повнолітні обвинувачені від захисників відмовились, а тому допитувались без них. Під час допиту неповнолітнього Г. Був присутній адвокат, оскільки відповідно КПК його участь у даному випадку обов’язкова. Судово-медичну експертизу одноособово провів судово-медичний експерт Снятинського бюро судово-медичних експертиз.

Для проведення судово-медичної експертизи цілком вірно було вибрано установу – Снятинське бюро судово-медичних експертиз. Для її проведення винесено постанову, яка в цілому відповідає вимогам, що пред’являються до таких документів. Запитання, поставлені на вирішення експертизи, сформульовані чітко та повно. Однак, поряд з цим, у