вчинені, при яких обставинах, з якою метою, що його до цього спонукало; був він тверезий чи в стані алкогольного сп'яніння; з якого приводу, де, коли і з ким вживав спиртні напої; чи мав при собі зброю чи які-небудь предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, якщо так, то які саме, де і коли їх придбав чи виготовив; чи чинив опір особам, що намагалися припинити його хуліганські дії, якщо так, то кому саме й у якій формі; який збиток, на його думку, він заподіяв своїми діями; його відношення до своїх дій, їхня оцінка; чи вчиняв він раніше які-небудь правопорушення і які покарання поніс.
Розшук злочинця, що зник, здійснюється з врахуванням того, відома особистість чи злочинця ні. Якщо особистість хулігана відома, але він переховується від слідства, то важливі для його розшуку дані можуть бути отримані в ході допиту осіб, що знають підозрюваного, а також при провадженні обшуку в квартирі хулігана і його родичів або співучасників. Навіть якщо розшукуваного там і не виявиться, у квартирі часом виявляються листи, записки, фотографії, адреси і номери телефонів, при вивченні яких можна зробити можливий висновок про місце його перебування. Спираючи на матеріали справи і дані, отримані в результаті обшуку, доцільно поінформувати оперативних працівників міліції і дати їм завдання на розшук злочинця [11, c. 60-61].
Якщо є дані, що злочинець має мотив виїхати в іншу місцевість, слідчий може використовувати в даному випадку допомогу працівників військкомату, домоуправлінь, паспортного відділення міліції, де він є на військовому обліку і прописаний. За допомогою підрозділів територіальної і транспортної міліції на залізничних вокзалах, автостанціях, водяних пристанях, автомагістралях, в аеропортах проводяться загороджувальні міри - організуються спостереження за певними особами і їх перевірка. У місцях, де можлива поява злочинця, працівники міліції встановлюють засідки. Хулігана, що зник від наслідку, можна розшукати також за допомогою накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, що надійшла на його ім'я чи на ім'я його родичів; з'ясування у військкоматах і органах соціального забезпечення питань про те, чи не було яких-небудь запитів щодо його особистості; перевірки в лікувальних і психіатричних установах на предмет його перебування там на лікуванні; направлення запитів в інформаційні центри УВС, МВС для перевірки фактів про те, чи не значиться він затриманим чи арештованим.
1.4. Тактика слідчих дій по справах про хуліганство на наступному етапі розслідування
Після провадження невідкладних первинних слідчих дій у справі здійснюється розгорнуте планування, щоб у процесі подальшого розслідування з'ясувати всі обставини, що підлягають доказуванню. Чітке планування і правильна організація праці допомагають слідчому критично оцінювати наявні дані і висувати на їхній основі обґрунтовані версії.
У плані повинні знайти відображення як загальні, так і частки версії. У якості загальних можуть бути висунуті наступні: 1) подія, із приводу якої ведеться розслідування, дійсно є кримінально караним хуліганством; 2) підозрюваний вчинив не хуліганство, а інший злочин; 3) підозрюваний вчинив дрібне хуліганство [6, c. 92].
Поряд із загальними висуваються і окремі версії щодо окремих елементів і ознак складу злочину. У тих випадках, коли слідчому відома особистість підозрюваного, висуваються версії про мотиви злочину, спрямованості мотиву і мети. Якщо винність даної особи не підтверджується доказами, то в ході розслідування повинні бути висунуті і перевірені версії про те, що злочин вчинений не підозрюваним, а іншим особам чи заява подана з метою обмови. При вчиненні хуліганства невідомим особам у першу чергу перевіряються версії про особистість злочинця і можливі місця його перебування. Якщо хуліганство вчинене підлітками або з застосуванням або спробою застосування зброї, то потрібно намітити версії про осіб, що підбурюють неповнолітніх, про джерела придбання зброї.
Відповідно до плану розслідування намічені версії ретельно перевіряються слідчими діями, їхній характер і послідовність залежать від конкретних обставин розслідуваної події і матеріалів справи. Якщо, наприклад, перевіряється версія про причетність до злочину певної особи, то насамперед встановлюється, де знаходився підозрюваний у момент вчинення злочину. Якщо його алібі підтверджується, то варто звернутися до перевірки інших версій.
У плані розслідування передбачаються і заходи щодо взаємодії з оперативними працівниками міліції, що можуть надати допомога в розшуку і затримці хуліганів, що зникли, у виявленні співучасників групового хуліганства, у встановленні підприємства, на якому була виготовлена зброя чи місце її зберігання.
Хуліганство, на відміну від інших правопорушень, часто відбувається в присутності великої кількості свідків. Тому при його розслідуванні особлива роль належить пред'явленню для впізнання. Ця слідча дія здобуває особливу значимість при розслідуванні фактів групового хуліганства, коли поряд із встановленням особистості підозрюваних необхідно з'ясувати роль і ступінь відповідальності кожного співучасника [9, c. 64-66].
Своєчасні і ретельні обшуки в квартирі хулігана, на його робочому місці мають велике значення для доказування даного кримінально караного діяння і встановлення інших, не відомих слідству фактів антигромадської поведінки особи, що обшукується. Іноді в результаті обшуку крім предметів, що відшукуються, добуваються докази, що свідчать про участь підозрюваного в вчиненні інших, ще не розкритих злочинів.
Відтворення обстановки й обставин події здійснюються для перевірки й уточнення результатів допиту підозрюваних, обвинувачуваних, потерпілого, свідків; для перевірки й уточнення даних, отриманих при провадженні інших слідчих дій, щоб встановити конкретне місце хуліганства, розташування якого підозрюваний, чи потерпілий, свідок не можуть описати, але можуть показати; для з'ясування фактів про те, чи знає допитуваний про зазначене місце тому, що сам був на ньому, чи з інших джерел;