При розслідуванні хуліганства слідчий експеримент проводиться для перевірки можливості сприйняття якого-небудь факту чи явища у визначених умовах, установлення процесу утворення слідів, виявлених на місці події.

1.5. Основні види експертиз, що призначаються у справах про хуліганство

По справах даної категорії призначаються судово-медичні і криміналістичні (трасологічні, балістичні) експертизи.

Судово-медична експертиза призначається у всіх випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Крім того, вона може бути призначена для характеристики знаряддя, використаного для нанесення тілесних ушкоджень; встановлення способу нанесення ушкоджень; визначення положення потерпілого стосовно нападника.

Трасологічна експертиза проводиться з метою ототожнення особистості обвинувачуваного чи підозрюваного за слідами рук, ніг (взуття), використовуваних ним знарядь. Необхідність її призначення виникає у випадках, коли на місці події знайдена частина якого-небудь предмета, а в підозрюваного виявлена інша його частина і є припущення, що вони складали раніше одне ціле.

Судово-балістична експертиза призначається при розслідуванні хуліганства, у ході якого застосовувалася вогнепальна зброя. Криміналістична експертиза проводиться в тих випадках, коли виникає необхідність з'ясувати, чи не є вилучений у підозрюваний предмет вогнепальною зброєю; чи цим предметом нанесені ушкодження потерпілому.

Сліди крові, волосся можуть бути об'єктом дослідження судово-біологічної експертизи речових доказів.

Судово-хімічна експертиза призначається, якщо виникає необхідність досліджувати склад речовини, використаної хуліганами для вчинення злочину за допомогою порошків, фарб, кислот.

При дослідженні мікрочастинок (крім вирішення питань про ідентифікацію і питань порівняльно-групового характеру) слідчий може поставити перед експертами будь-які інші питання про факти, пов'язаних з наявністю мікрочастинок, їхньої природи, поширення, властивостей. Для вирішення цих питань можна призначити не тільки криміналістичну і судово-медичну експертизи, але і біологічну, хімічну, фармакологічну. У випадку виникнення в слідчого сумнівів у психічній повноцінності й осудності обвинувачуваного в справі необхідно призначити судово-психіатричну експертизу [12, c. 76].

Відшкодування матеріального збитку варто розглядати як тактичну операцію, що включає комплекс слідчих дій і ряду організаційних мір. Органи дізнання, наслідки і суд зобов'язані вживати заходів до відшкодування заподіяного матеріального збитку. Слідчий, установивши, що в результаті хуліганських дій громадянину, установі, чи підприємству організації заподіяно матеріальний збиток, повинен визнати постраждалих від злочину потерпілими і роз'яснити їм чи їхнім представникам право пред'явлення цивільного позову в кримінальній справі.

При розслідуванні кримінальної справи про хуліганство повно і усебічно встановлюються дані про характер і розмір збитку, заподіяного злочином, тому що від цього залежить можливість його відшкодування при розгляді справи в суді. Характер і розмір матеріального збитку встановлюються шляхом допиту свідків, підозрюваних, призначення товарознавчої експертизи.

Заходи щодо усунення виявлених у процесі розслідування причин і умов, що сприяли хуліганству, спрямовані на посилення реагування працівників міліції по фактах подібних проявів, на активне залучення адміністрації до боротьби з даним видом злочинів, на створення обстановки громадського осуду хуліганів, на проведення рішучої боротьби з пияцтвом, що є причиною більшості хуліганських проявів. Конкретні заходи, що рекомендуються, по усуненню умов, що сприяють хуліганству, необхідно вчасно довести до відома відповідних посадових осіб шляхом внесення подань. По своїй природі подання слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, є підсумковим процесуальним документом. У ньому слідчий узагальнює результати виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, і робить пропозицію про вживання заходів по їх усуненню [27, c. 106].

Обов'язок слідчого по попередженню злочину полягає в тому, щоб, виявивши по конкретній кримінальній справі причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, вжити реальних заходів до того, щоб і на інших об'єктах, в інших місцях були усунуті аналогічні умови.

2. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ

2.1. Криміналістична характеристика масових заворушень. Обставини, які необхідно встановити

Законодавство України про кримінальну відповідальність (ст. 294 КК України) визначає масові заворушення як організацію зазначених злочинних діянь, що «супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захоплен-ням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях» [1]. У процесі масових заворушень ті самі дії учасників можуть призводити до загибелі людей або до інших тяж-ких наслідків. Головний елемент криміналістичної характеристики масових заворушень — спосіб їх учинення. Аналіз масових завору-шень дозво-лив виділити у своєрідну криміналістичну систему основні способи вчинення цього злочину. Складовими цієї системи є: 1) погроми натовпом з осіб певної національності квартир, бу-динків, де проживають особи іншої національності; 2) захоплення натовпом за національними, політичними, релі-гійними переконаннями будівель або споруд; 3) насильство натовпу над окремими особами чи групами осіб; 4) провокаційні підпали організаторами масових заворушень чужого майна; 5) застосування зброї або використання інших предметів як зброї учасниками натовпу, які чинили опір представникам влади; 6) масові заворушення натовпу вболівальників у процесі чи після спортивних змагань (наприклад, футбольних матчів); 7) опір учасників політичних акцій (зборів, мітингів, походів і демонстрацій) представникам влади (міліції) із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя; 8) масові заворушення засуджених в установі виконання пока-рань.

Кожний з перелічених способів учинення масових заворушень має свої типові форми застосування зброї та інших предметів, які використовуються як зброя. Тобто, будь-яка відповідна типова форма має певні специфічні ознаки, може за деяких умов зміню-ватися, оскільки спосіб учинення масових заворушень — це зав-жди система дій, яка залежить від таких чинників, як: мотиви, міс-це, час, учасники натовпу, кількість натовпу. Крім того, спосіб учинення масових заворушень залежить від того, мають вони орга-нізований чи випадковий характер. Організовані масові завору-шення супроводжуються опором із застосуванням короткодульної