При огляді місцевості як місця вчинення масових заворушень особливу увагу потрібно звертати на пошук матеріальних слідів злочину, що утворилися внаслідок ходу злочинних діянь і його ре-зультатів.

Якщо масові заворушення супроводжувалися погромами квар-тир у багатоповерхових будинках, зґвалтуванням потерпілих — їх мешканців, заподіянням їм тілесних ушкоджень, то при огляді та-ких квартир потерпілі заявляють суб'єктам криміналістичної діяльності про ознаки зовнішності окремих учасників натовпу.

Одяг потерпілих жінок, якщо вони були зґвалтовані, потрібно вилучати з метою виявлення на ньому слідів сперми злочинців, мікрочастинок їхнього одягу, різних речовин та різних пошко-джень. Інколи за оглянутим та вилученим одягом підозрюваних вдається встановити його належність певній особі. Потерпілі переважно не можуть впізнати учасників у натовпі, що безчин-ствував, за ознаками зовнішнього вигляду і прикметами цих осіб. Вони лише розповідають про обставини вчинення злочину та прикмети верхнього одягу злочинців. При вчиненні безчинств у приміщеннях (квартирах) учасники масових заворушень та потер-пілі перебувають на близькій відстані, і потерпілі чують розмови між злочинцями, як вони називають імена один одного, які слова вживають найчастіше. Можливе також, що на одяг потрапляють сліди крові, інші речовини біологічного чи штучного походження у вигляді мікрочастинок (зокрема з одягу). Доцільно одяг і потер-пілих, і підозрюваних відразу ж вилучати і проводити його огляд у лабораторних умовах з використанням криміналістичної техніки.

Затримання учасників масових заворушень є однією з невід-кладних слідчих дій в кримінальних справах відповідного виду зло-чинів. Затримання учасників масових заворушень фактично відбу-вається у двох формах, які мають кримінально-процесуальний ха-рактер. Перша форма — це затримання органом дізнання учасника масових заворушень як підозрюваного у вчиненні злочину відпо-відно до ст. 106 КПК України. Необхідність у такому затриманні виникає раптово, вона має невідкладний характер і тому фактично вчинюється до порушення кримінальної справи, хоч в Україні є загальновизнаним, що затримання підозрюваного є допустимим лише після порушення кримінальної справи.

Інша форма затримання учасників масових заворушень — це затримання їх як підозрюваних у вчиненні відповідного злочину після порушення кримінальної справи, тобто в процесі її розсліду-вання. Це означає, що у справі має бути зібрано достатньо доказів про те, що особа підозрюється у вчиненні масових заворушень.

Рішення про затримання особи, підозрюваної у скоєнні масових заворушень, слідчий приймає самостійно відповідно до вимог ста-тей 115, 130 КПК України. Орган дізнання також зобов'язаний затримати особу, підозрювану у вчиненні масових заворушень, як-що йому дав таке доручення слідчий.

Вибір тактики затримання залежить від цілої системи чинників. Інколи таке затримання взагалі застосовувати недоцільно. Це в то-му разі, коли неподалік від натовпу, який безчинствує, чинить опір працівникам влади — міліції, перебуває, зокрема, велика маса лю-дей. Затримання учасників натовпу, що безчинствував, може ви-кликати збудження у маси людей, вороже, негативне ставлення до правоохоронців.

Досить часто переважній більшості учасників масових заворушень вдається зникнути з місця події, а там залишаються лише по-терпілі, яким заподіяні тілесні ушкодження, та трупи постраждалих. Потерпілі з тілесними ушкодженнями, що залишилися на місці події, можуть також бути учасниками масових заворушень. З цих причин необхідно вжити заходів щодо надання їм медичної допомоги та встановлення особи кожного з них. У разі госпіталіза-ції потерпілих необхідно забезпечити їх охорону, а потерпілих, які не потребують госпіталізації, потрібно супроводжувати до район-ного управління міліції.

Органи дізнання мають вжити заходів щодо розшуку зниклих учасників масових заворушень по «гарячих слідах». У разі їх роз-шуку вони мають бути затримані. В іншому ж випадку, у процесі досудового слідства кримінальної справи про масові заворушення, необхідно зібрати докази про винуватість зниклих осіб і оголосити їх розшук [13, c. 188-190].

Практика підтверджує, що натовпи учасників масових завору-шень не тільки чинять опір працівникам влади — спеціальним під-розділам міліції, військовим із застосуванням зброї, інших пред-метів, використаних як зброя, а й активно проводять наступальні дії. Такі злочинні діяння можуть бути вчинені учасниками масових заворушень лише в умовах натовпу — маси людей. У таких випад-ках необхідно встановити обставини на місці події, кількість осіб у натовпі всього, а також кількість осіб, які формально, з цікавості знаходяться у натовпі. Затримувати підозрюваних — учасників ма-сових заворушень можна тільки в разі чисельної переваги право-охоронців. Після затримання підозрюваних — учасників масових заворушень відразу ж необхідно провести їх особистий обшук. Адже є достатні підстави вважати, що учасник масових завору-шень має заховану зброю, знаряддя вчинення злочинних діянь, а також речі, цінності, якими він заволодів під час погромів, та інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істи-ни в кримінальній справі, порушеній за фактом масових завору-шень.

Особистий обшук учасника масових заворушень потрібно про-водити відокремлено від інших, вилучаючи всі предмети. Бажано такий обшук проводити у два етапи. Перший етап — попередній, на місці події або неподалік біля нього. І другий — основний, що в процесуальному значенні є додатковою слідчою дією, яку бажано провести в закритому приміщенні.

Учасниками масових заворушень є, як правило, особи психічно неврівноважені, нервово збуджені, тому в ході обшуку за ними не-обхідно спостерігати. Таке спостереження потрібно для того, щоб затримана й обшукувана особа не змогла вчинити напад на право-охоронців, які проводять її обшук. Напад на працівників правоохоронних органів затримані й обшукувані особи — учасники ма-сових заворушень — учиняли в Кіровабаді та в інших містах. Обшу-кувані особи можуть зробити спробу викинути, позбутися тих предметів, які вони мали при собі захованими.

І потерпілі, і затримані підозрювані