Допити потерпілих і свідків у кримінальній справі, порушеній за фактом масових заворушень, за можливості необхідно проводити відразу ж після встановлення відповідної особи. Але визначення часових меж проведення допитів, їх тривалості залежить від систе-ми процесуальних і непроцесуальних факторів, у тому числі: опера-тивної обстановки в місті, районі, регіоні; особливої складності кримінальної справи; строків досудового слідства; кількості слід-чих слідчої бригади; особливостей загальної слідчої ситуації, яка склалася на початок допиту та інших.

Основне завдання допиту потерпілих і свідків полягає в з'ясуванні всіх обставин, що підлягають доказуванню в кримі-нальній справі про злочин — масові заворушення, у тому числі встановленню вини конкретної особи.

Якщо учасники масових заворушень не затримані, то у такому разі особи можуть бути відомі й невідомі слідству. Коли учасники масових заворушень невідомі, необхідно акцентувати увагу в про-цесі допиту потерпілих і свідків на прикмети, які можна викорис-тати для встановлення і розшуку відповідних осіб. Виконати це не завжди можливо з різних причин. Тому доцільно хід масових заворушень завжди фіксувати оперативними можливостями, застосо-вуючи відеозапис, а в процесі розслідування кримінальної справи про злочин відповідні відеозаписи використовувати з метою пред'явлення осіб для впізнання, відповідно до вимог ст. 174 КПК України [2].

Кого саме необхідно допитувати першим — потерпілих чи свід-ків? Це залежить від криміналістичної характеристики масових за-ворушень, особливостей слідчої ситуації, інших чинників. Щодо впливу криміналістичної характеристики на визначення першо-черговості допиту зазначених учасників криміналістичної діяль-ності, то вона становить певну систему особливостей, характерних саме для масових заворушень. Це чітко підтверджується типовістю елементів криміналістичної характеристики масових заворушень: предметом злочинного посягання; способом учинення і прихо-вання злочину; обставинами, за яких готувався і учинявся цей злочин; особливістю залишення злочинцями слідів; особами зло-чинців і потерпілих. Зазначені елементи криміналістичної харак-теристики масових заворушень мають своєрідність, відмінну особ-ливість, що впливає на визначення першочерговості допиту. Це передусім несподіваність установлення: обставин, які відносять до події злочину (об'єкт і ознаки об'єктивної сторони); винуватості особи, що брала участь у вчиненні масових заворушень, їх мотивів; обставин, що впливають на ступінь тяжкості масових заворушень, характеризують особу кожного їх учасника.

Вплив слідчої ситуації на визначення першочерговості допиту потерпілих, свідків масових заворушень також є незаперечним. У процесі проведення початкових слідчих дій в кримінальній справі про масові заворушення обставини можуть раптово зміню-ватися. Тому слідчі мають враховувати відповідні умови. Ситуативність як загальне положення криміналістичної тактики суттєво впливає на визначення порядку допиту учасників криміналістич-ної діяльності у кримінальній справі про масові заворушення. Допити потерпілих і свідків у кримінальній справі про масові заво-рушення є складними відповідальними слідчими діями.

Допит підозрюваного у кримінальній справі про масові завору-шення доцільно проводити відразу ж після застосування щодо нього заходу процесуального примусу — затримання. Затриманих підозрюваних у вчиненні масових заворушень може бути декілька. Невідкладний допит позбавить підозрюваних можливості виробити спільний напрям поведінки-захисту. Своєчасне і швидке проведення досудового слідства кри-мінальної справи про масові заворушення в сукупності з іншими умовами фактично не дає слідчому можливості ретельно підготу-ватися до допиту підозрюваних.

Практика підтверджує, що в ході таких допитів підозрюваних слідчі використовують інформацію матеріалів перевірки заяв, по-відомлень про масові заворушення до порушення кримінальної справи — пояснення від громадян, посадових осіб, витребувані до-кументи, рапорти працівників міліції. Якщо хід масових завору-шень зафіксовано на відеозапис, де зображена участь у вчиненні злочину допитуваного, підозрюваного, то у такому разі можна йо-го допитувати до потерпілих і свідків. Перший допит підозрювано-го щодо його участі в масових заворушеннях може мати різні зав-дання. Усе залежить від окремих елементів криміналістичної ха-рактеристики масових заворушень (особа підозрюваного, напрям проведення захисту) і кримінально-процесуальних елементів (об'єм і характер доказів).

Слідчому необхідно отримати від підозрюваного інформацію про події злочину, дії підозрюваного та інших учасників натовпу, що безчинствував. На перших допитах підозрювані можуть давати або не давати правдиві показання. Підозрювані, як правило, пам'ятають обставини вчинення масових заворушень, але вважа-ють, що не у власних інтересах говорити правду, тому перекручу-ють подію злочину, замовчують окремі обставини. Завдання слід-чого полягає не в тому, щоб підозрюваний визнав свою вину, а в тому, щоб отримати від нього правдиві показання [16, c. 395-397].

Отже, у ході допиту підозрюваного у вчиненні масових завору-шень слідчий має використати систему тактичних прийомів і так-тичних комбінацій.

Обшук необхідно проводити за місцем проживання, роботи підозрюваного у вчиненні масових заворушень, в офісах громад-ських організацій, партій, членом яких він був, а також в інших приміщеннях і місцях, коли є достатні підстави вважати, що там знаходяться знаряддя вчинення злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення ци-вільного позову.

Пошуку і вилученню в кримінальних справах про масові заво-рушення підлягають: вогнепальна і холодна зброя; інші предмети, які використовувалися як зброя (залізні прути, газові балончики і пістолети тощо); боєприпаси; вибухові пристрої та їх складові час-тини; наркотичні засоби і психотропні речовини, їх аналоги, пре-курсори; інші об'єкти,