Особливу групу об'єктів пошуку і вилучення в ході обшуків у кримінальних справах про масові заворушення становлять ті з них, що є доказами фактів готування до цього злочину, замаху на його вчинення та організації: документи, листи, бухгалтерські й банківські документи про перерахування грошей тощо. Організатори масових заворушень можуть влаштовувати схованки для збе-рігання перелічених об'єктів, наймати автотранспорт для їх спро-щеного, швидкого перевезення.

2.3. Подальші слідчі дії

Найтиповіші ситуації при допиті обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 КК України, мають три можливих варіанти.

Перший варіант, передбачає обставини, коли обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до вчинення відповідного злочину або визнає свою вину і наполягає на тому, що він діяв у натовпі, що безчинствував, самостійно, «автономно». Тобто, обвинувачений пояснює, що в натовпі, що безчинствував, він нікого не знав, усі рішення щодо управління собою приймав одноособово, незалежно. Таке розуміння обвинуваченим зазначе-них обставин в основному є помилковим.

Другий варіант типової ситуації при допиті обвинувачених охоплює майже аналогічну ситуацію. Обвинувачений повністю або частково заперечує свою причетність до участі у вчиненні ма-сових заворушень чи визнає свою вину, але стверджує той факт, що в натовпі, що безчинствував, перебували і діяли знайомі йому осо-би. В умовах масових заворушень натовп людей перетворюється на динамічну соціальну масу, активно діючі структурні елементи якої — це групи в основному з молоді, з малозабезпечених сімей, що об'єднуються за такими ознаками: за місцем проживання, ро-боти, за товариством, знайомством. Як правило, учасники цих груп перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'янін-ня.

Третій варіант типової ситуації при допиті обвинувачених най-складніший, оскільки ввібрав у себе умови, коли в натовпі, що безчинствував, діяли групи осіб; групи осіб за попередньою змо-вою; організовані групи; злочинні організації; найманці й запро-шені з інших міст, районів, областей і держав. Домінування еле-ментів третього варіанта залежить від різновиду масових завору-шень — національних, соціальних характеристик маси людей, які утворюють натовп, що безчинствує. Так, якщо масові заворушен-ня були стихійними і мали кримінальний різновид, то до натовпу, що безчинствує, входили переважно такі групи осіб: друзі, знайо-мі, родичі, колеги з місця роботи тощо. Якщо ж масові заворушен-ня мали політичний різновид і були організовані чи спровоковані, то переважно натовп, що безчинствував, складався з таких груп осіб: члени громадської організації, політичної партії, студенти, учні. Перелічені групи осіб можуть діяти також за попередньою змовою. Потрібно зазначити, що довести участь у масових завору-шеннях організованих груп, злочинних організацій надто складно, оскільки ці співучасники об'єднані «злочинними законами» та відповідними принципами.

Для кожного з трьох варіантів найбільш типової ситуації при допиті обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 294 КК України, є свої тактико-криміналістичні рекомендації щодо вибору і застосування тактичних прийомів. Найчастіше при допи-ті обвинувачених у вчиненні масових заворушень можливе виник-нення таких нетипових ситуацій:

1) провідну (важливу) роль у вчиненні масових заворушень ві-діграли психічно хворі особи;

2) ватажкове значення в масових заворушеннях мав певний по-літичний, націоналістичний, релігійний фанатизм;

3) взаємозв'язок подій обумовлений плебсологічною формулою: форма — натовп, що безчинствує, об'єкт посягання — узгоджений.

Перелік нетипових ситуацій при допиті обвинувачених у вчи-ненні масових заворушень не є завершеним, він передовсім зале-жить від різновиду цього злочину, природи його виникнення, ін-ших факторів.

Перший імовірний різновид нетипових ситуацій: коли допиту-ваний визнає або не визнає свою вину, але пояснює при цьому, що в натовпі окремими групами діяли психічно хворі особи, які слугу-вали «взірцем» поведінки для інших. Є значущим рівень активнос-ті осіб, які страждають на психічні розлади, у виникненні й про-тіканні масових заворушень. Ці особи слугують потужним збудни-ком громадського двигуна масових заворушень.

Другий різновид нетипових ситуацій при допиті обвинувачених у вчиненні масових заворушень охоплює ознаку: керівне значення в натовпах, що безчинствують, має певний політичний, націона-лістичний, релігійний фанатизм. Учасники натовпів жагуче відда-ні політичній, національній чи релігійній ідеї до напівгіпнотичного стану, характерного для бузувірства.

Наступний, третій різновид нетипових ситуацій є факультатив-ним, оскільки моделюється слідчим за плебсологічною формулою: форма — натовп, що безчинствує, об'єкт посягання — узгоджений, на основі відомостей про події та явища, зафіксовані в показаннях обвинувачених. Факультативний різновид нетипової ситуації дає об'єктивну можливість висунути версію, що масові заворушення були організовані.

Нетиповість факультативного різновиду ситуації полягає в тому, що відповідно до загальновизнаних правил, у теорії кримінального права організація масових заворушень - це збудження у маси людей негативного ворожого ставлення до громадського порядку, підбу-рювання натовпу до діянь, зазначених у диспозиції ст. 294 КК Укра-їни. У даному ж випадку заінтересовані в цьому особи провели на-лежне підготування до масових заворушень. Факультативний різно-вид нетипової ситуації може мати видозмінені криміналістичні форми, тобто відхилення від загальних категорій.

У випадку найтиповіших ситуацій при допиті обвинувачених — учасників масових заворушень — потрібно використовувати звичай-ні тактичні прийоми: встановлення психологічного контакту, пред'явлення доказів, конкретизація показань, актуалізація (понов-лення в пам'яті сприйнятого), сприяння безпосередньому словес-ному відтворенню, викриття неправдивих показань та їх мотивів, виявлення помилок у показаннях, допит за окремими епізодами [17, c. 461].

Важливим і доцільним при допиті обвинувачених, як і інших учасників криміналістичної діяльності, у процесі розслідування кримінальних справ про масові заворушення є застосовування ти-пових плебсотактичних комбінацій:

1) створення у допитуваного з допомогою спеціальних прийо-мів перебільшеного уявлення про відповідальність натовпу та інформованість слідчого;

2) створення у допитуваного перебільшеного уявлення про інформованість слідчого з допомогою спеціальних плебсологічних прийомів,