У свою чергу, ДПА України може відмовити асоціаціям у наданні статусу неприбуткової організації з кодами ознаки неприбутковості 0011 чи 0012. Як правило, причиною стає те, що об'єднання підприємств можна визнати як такі, що здійснюють іншу господарську діяльність, ніж представництво і захист інтересів учасників. До того ж доходи від основної діяльності (надання послуг учасникам) та членських внесків не звільняються від податків на прибуток підприємств чи на додану вартість, якщо норми установчих документів не узгоджені із законами саме про оподаткування.

Ще однією перешкодою для надання цим організаціям податкових пільг може бути неузгодженість статті 124 ГК про розподіл майна асоціацій між учасниками після ліквідації об'єднання, що суперечить п. 7.11.11 закону про податок на прибуток підприємств.

Цих негативних наслідків можна уникнути завдяки уважному ставленню до складання установчих документів. Це важливо і для спілок підприємств чи асоціацій підприємців, які створюються чи діють відповідно до інших законів чи в інших формах, ніж це передбачено в ст. 120 Господарського кодексу (ст. 127 ГК) [24, c. 159].

Отже, аналіз законодавства і судової практики України дозволяє стверджувати, що вибір підприємцями представника і захисника своїх прав лише частково залежить від територіального статусу та організаційно-правової форми об'єднань як таких, натомість це тісно пов'язано з тим, які саме види діяльності здійснюють об'єднання підприємців та які види доходів вони можуть одержувати. Адже згідно із законом про державний бюджет на 2004 рік пожертви неприбутковим організаціям не включаються до складу валових витрат підприємців. Звільнення ж у частині доходів від основної діяльності та пасивних доходів діють і в поточному році без обмежень.

4. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Стаття 48 ГК України передбачає, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;

подають підприємцям інші види допомоги [2].

Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Держава використовує різні форми впливу і механізми для безпосереднього або опосередкованого впливу на суб'єктів підприємницької діяльності. Правові й організаційні основи реалізації державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності визначені в Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р.

Відповідно до цього закону громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:

подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;

бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Державна підтримка підприємництва спрямована на реалізацію встановленого Конституцією України права громадян на підприємницьку діяльність за допомогою різноманітних форм і методів стимулювання і розвитку суб'єктів підприємництва всіх організаційно-правових форм і форм власності незалежно від предмета і цілей їхньої діяльності.

Функцію підтримки підприємництва держава виконує за допомогою субсидій та інших форм фінансової допомоги, що призначені для сприяння окремим галузям промисловості, регіонам країни, а також окремим підприємцям. Деякі з цих форм підтримки так само різноманітні, як і їхня кількість, та спрямовані на стабілізацію економіки, підтримку збалансованої економіки, стимулювання інновацій. Державні субсидії, надані окремим галузям економіки, підтримують підприємництво за допомогою надання фінансових засобів або послуг. Крім прямих субсидій, держава також сприяє за допомогою прийняття на себе значних витрат на науково-дослідні роботи в окремих галузях, що вважаються важливими для забезпечення національного добробуту і мають комплексну технологію [6].

Держава може бути своєрідним гарантом окремих суб'єктів підприємництва, не допускаючи їхнє банкрутство, якщо це може призвести до несприятливих наслідків для