Реалізація правових норм
ПЛАН
Стр.
ВСТУП 3
1. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ 4
1.1. Поняття та ознаки правомірної поведінки 4
1.2. Склад правомірної поведінки та його види 6
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ЗА РІЗНИМИ КРИТЕРІЯМИ 8
2.1. За характером правових приписів 8
2.2. За ознаками об'єктивної сторони 9
2.3. В залежності від особливостей суб’єктивної сторони 10
2.4. За суб’єктами 13
2.5. За сферою суспільних відносин 14
3. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВИХ НОРМ, ЇЇ ВИДИ ТА МЕТА 16
3.1. За суб’єктами реалізації норм права 17
3.3. Основні форми реалізації правових норм, їх характеристика 17
3.3.1. Дотримання норм права 18
3.3.2. Виконання норм права 18
3.3.3. Використання норм права 18
4. ЗАСТОСУВАННЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА 21
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27
ВСТУП
Поведінка – це категорія для визначення сукупності дій тварин і вчинків людини. У тварин поведінка має головним чином інстинктивну основу, у людини вона є результатом переважно усвідомлених дій.
Теоретичне та практичне значення має аналіз поняття суспільно корисної, правомірної поведінки особи.
Безпосереднє дослідження цього поняття у сфері права необхідно розглядати як характерну рису сучасного українського правознавства, яке пов’язане з процесом оновлення та збагачення методологічних основ у юридичній науці.
Підтвердженням значущості дослідження проблем розуміння правомірної поведінки є те місце, яке воно займає серед інших правових категорій.
Правомірна поведінка виступає необхідним інструментальним компонентом багатьох понять сучасної теорії права, таких як законність і правопорядок, правова культура і правовий статус особи, соціальний механізм забезпечення прав людини і громадянина, реалізація правових норм та ін. Та й саме право все більше оцінюється з позицій його самореалізації у діяльності людей.
Сьогодні реальним стає висловлювання про те, що юриспруденція повинна перетворюватись у науку про соціальну поведінку людини в правовій сфері, а поведінка, відповідно, повинна розглядатись як кінцевий результат дії права.
Все це зумовлює необхідність наукового аналізу не тільки самого поняття правомірної поведінки, її видів та структури, а й дослідження суті, значення та форм реалізації правових норм.
1. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ
1.1. Поняття та ознаки правомірної поведінки
В теорії і практиці застосування правових норм вживаються такі терміни, як правомірна, протиправна і правова поведінка і діяльність. Всі ці терміни характеризують різні стани діяльності і поведінки особи й інших суб'єктів суспільних відносин стосовно правових вимог, які закріплені в діючих нормативно-правових актах. Якщо поведінка чи діяльність відповідають вимогам права і закону, то вони вважаються правомірними, і навпаки, якщо суперечать вимогам права і закону, то вони — протиправні. Всі ці види поведінки і діяльності охоплюються одним терміном — «правова поведінка і діяльність». Всі інші дії особи можуть мати по своєму змісту моральний, політичний чи релігійний характер.
В цілому поведінка людини детермінується (обумовлена) матеріальними умовами її життя, видом діяльності, а також залежить від типу нервової системи, структури і спрямованості психіки. Більш конкретно поведінка і діяльність людини обумовлена потребами, інтересами і бажаннями [10, c. 285].
Діяльність відрізняється від поведінки тим, що вона має обов'язково свій предмет, завжди усвідомлена і здійснюється з певною метою. Діяльність включає дії та операції як складові одиниці, які співвідносяться із потребами, інтересами, мотивами і цілями. Розглядаючи діяльність як систему, можна виділити в ній суб'єкт діяльності, процес, предмет, умови, продукт діяльності. Прийнято виділяти три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Таким чином, поведінка і діяльність далеко не завжди співпадають.
Будь-яку поведінку особи чи її діяльність можна оцінювати з різних позицій — моралі, політики, релігії, права. З позицій моралі можна оцінити поведінку в категоріях «добра» і «зла», «справедливості» чи «несправедливості», з позицій права можна оцінити, чи вона правомірна, чи протиправна. Критерієм оцінки є соціальна цінність діяльності і поведінки особи, моральні норми, зразки, еталони, моделі, які закріплені в них, а також норми права. Поведінка чи діяльність, яка порушує загальноприйняті правила, є негативна і антисоціальна.
Тривалий час в нашій науці і практиці головна увага приділялась вивченню протиправної поведінки. Це пов'язано із вивченням причин і умов правопорушень і злочинності Разом із тим, не менш важливе питання — аналіз і вивчення правомірної поведінки особи, її в певній мірі вивчали в зв'язку із юридичними фактами, актами і поступками, які виражаються в формі дій або бездіяльності людей. Що ж являє собою правомірна поведінка особи? Щоб дати визначення правомірної поведінки, потрібно відрізнити її від протиправної або від правопорушень.
Правомірна поведінка особи відрізняється від протиправної, по-перше, самими законами та іншими нормативно-правовими актами, а також принципами права. Конституція України й інші законодавчі акти встановлюють межі свободи людини в формі юридичних прав і свобод. Цим самим вони визначають і межі правомірної поведінки. Визначення меж правомірної поведінки залежить в значній мірі і від правових принципів. Наприклад, в колишньому СРСР діяв принцип «дозволено тільки те, що дозволяє закон». Чого не дозволяв закон, те оцінювалось, як заборонена (протиправна) поведінка чи діяльність. В умовах переходу до правової держави почав діяти інший принцип: «дозволено все те, що не заборонено законом». Цей принцип розширив межі правомірної поведінки, але він може успішно функціонувати лише тоді, коли створена досконала система законодавства [4, c. 96].
Другим критерієм правомірної поведінки може бути відсутність в діях особи шкоди, соціальної небезпеки, які в свою чергу можуть як визначатись, так і не визначатись законодавством. В усіх випадках, незалежно від того існує закон чи ні, шкоду або збитки