Третім критерієм розмежування правомірної поведінки від протиправної є відношення особи до виконання нею своїх юридичних обов'язків. Як пише В.Н.Кудрявцев, межа між правомірною і протиправною поведінкою проходить там, де починається невиконання своїх обов'язків. Ці юридичні обов'язки, як правило, закріплюються в нормативно-правових актах. Тому цей критерій конкретизує норми законодавчих актів. Разом із тим можуть бути обов'язки, які не закріплені в нормативно-правових актах.

В цілому відмежування правомірної поведінки від протиправної залежить від того, як ми розуміємо право. Якщо поняття права зводиться до вузько-нормативної концепції права, то це одні межі, якщо право розуміємо як єдність суб'єктивного і об'єктивного права — то в такому випадку межі правомірної поведінки розширюються [7, c. 155].

Більшість спеціалістів вважають, що правомірна поведінка — це поведінка, яка співпадає з вимогами позитивного права, відповідає правовим приписам, не протирічить нормам права і не заборонена ними. Таким чином, правомірна поведінка особи — це така поведінка і діяльність в сфері соціально-правового регулювання, яка відповідає вимогам діючих нормативно-правових актів, правовим правам і законним інтересам інших осіб, а також не являється суспільно-небезпечною для держави і суспільства в цілому.

1.2. Склад правомірної поведінки та його види

Правомірна поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з діянь - правових вчинків, в яких виявляється ставлення суб'єкта до інших суб'єктів, правових норм. Слід зазначити, що в нормах права здебільшого моделюється не правомірна поведінка в цілому, а її елементи - правомірні вчинки. Правомірний вчинок - це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Елементами складу правомірного вчинку є: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єкти правомірного вчинку - це ті суб'єкти права, за якими визнається здатність усвідомлювати і скеровувати свої діяння. Суб'єктом правомірного вчинку може бути фізична чи юридична особа (орган держави, громадське об'єднання тощо), котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права та обов'язки, нести юридичну відповідальність.

Суб'єктивна сторона правомірного вчинку відображує внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб'єктивна сторона є тією частиною правосвідомості суб'єкта, що безпосередньо пов'язана з фізичною формою діяння і складається з цілей, мотивів, правових установок і т. ін.

Об'єкт правомірного вчинку - це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння - суспільні відносини, соціальні цінності тощо.

Об'єктивну сторону правомірного вчинку утворюють ті складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т. ін.), суспільне значущі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв'язок між діянням і його наслідком.

Відтак правомірна поведінка - це сукупність соціальне значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що здійснюються діє- та деліктоздатними суб'єктами, регламентуються нормами права і викликають правові наслідки [2, c. 137].

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ЗА РІЗНИМИ КРИТЕРІЯМИ

Іноді таку класифікацію називають типологією правомірної поведінки. Критерії для класифікації правомірної поведінки можуть бути різноманітні: в залежності від форм реалізації права, від галузей права, від суб'єктів суспільних відносин, від рівня усвідомленості поведінки, від мотивів правомірної поведінки. Таку детальну класифікацію правомірної поведінки дають В.В.Оксамитний і П.М. Рабiнович [9, c. 104].

2.1. За характером правових приписів

Залежно від характеру правових приписів правомірна поведінка може бути пов'язана з виконанням приписів правових актів (юридичного обов'язку), з дотриманням приписів правових актів (непорушення правових заборон), використанням і застосуванням приписів правових актів.

Правомірна поведінка, спрямована на додержання правових норм суб'єктом узгоджується з нормами-заборонами, тобто реалізуються забороняючі норми права. Інакше кажучи, сутність додержання норм права полягає в тому, що суб'єкт додержується правових заборон, тобто утримується від порушення заборон, які містяться в тих чи інших правових нормах. Додержання норм права здійснюється пасивною поведінкою суб'єктів: вони не чинять дій, заборонених нормами права, і в такий спосіб додержуються правових заборон.

Шляхом виконання реалізуються зобов'язуючі норми права, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Виконання норм права здійснюється активною поведінкою суб'єктів: вони чинять дії, до яких їх зобов'язують приписи правової норми, тобто виконують покладені на них правові обов'язки [14, c. 241].

Використання норм права - це форма реалізації норм права, за якої суб'єкт відповідно до своїх інтересів і потреб використовує права, надані йому відповідно до приписів правових норм, що знаходить свій вираз у здійсненні тими чи іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права.

2.2. За ознаками об'єктивної сторони

За об'єктивною стороною або за формою зовнішнього прояву правомірна поведінка може бути активна (вчинення дії), пасивна (утримання від вчинення дій).

Соціально активна правомірна поведінка особи відрізняється від інших форм поведінки тим, що це позитивна, свідома і творча діяльність (поведінка), яка направлена на здійснення соціальних цілей права. Таку поведінку називають іноді принциповою позицією. Це більш висока форма правомірної поведінки особи порівняно з іншими. Вона заснована на правових, іноді моральних чи політичних переконаннях не тільки в необхідності дотримання правових вимог, але й у визнанні високої соціальної цінності права, солідарності із законом, бажаннях керуватись його положеннями в повсякденному житті, захищати права, свободи і законні інтереси при допомозі правових засобів. Правові переконання особи виражаються в правових позиціях, орієнтаціях і установках. Вони свідчать про високий рівень правосвідомості