Разом із тим, щоб такі компоненти правосвідомості були сформовані, необхідний високий рівень знання діючих нормативно-правових актів, правового статусу особи в суспільстві, тому що без їх знання не може бути свідомого виконання, дотримання і використання прав і обов'язків. Незнання прав і обов'язків часто веде до стихійності і порушення правових вимог.

Правові знання являються основою правових переконань, правових оцінок, позицій і установок особи. Такими мотивами керувались 52,3% респондентів по даним Інституту держави і права. Серед молодих робітників таку позицію займають 70-74% респондентів.

Принциповість позиції підвищується у тих осіб, які приймають активну участь в охороні громадського порядку, в управлінні державними і суспільними справами. Соціально-активна форма поведінки — це не тільки дотримання правових вимог, але й активна участь в реалізації і захисті прав, свобод і законних інтересів [8, c. 263]. Така позиція може найбільш ефективно формуватись, коли оптимально виражаються інтереси особи, держави і суспільства. Не може бути поваги до закону, якщо він суперечить інтересам особи і суспільства в цілому.

2.3. В залежності від особливостей суб’єктивної сторони

В залежності від мотивів або за суб'єктивною стороною правомірна поведінка може бути:

принципова, яка зумовлена внутрішнім переконанням у необхідності дотримуватись правопорядку;

звичаєва - зумовлена особистою звичкою виконувати правові приписи;

конформістська (пристосувальна) – зумовлена прагненням не відрізнятись від інших суб'єктів, які поводяться правомірно;

маргінальна – зумовлена загрозою відповідальності в разі вчинення правопорушення.

Мотиви і установки правомірної діяльності і поведінки особи можуть бути різноманітними, але спеціалісти виділяють найбільш розповсюджені і типові зразки поведінки і діяльності.1 До них відносяться: маргінальна, конформістська, звичаєва, соціально-активна або принципова.

Маргінальна поведінка — це такий тип правомірної поведінки, який заснований на мотивах страху перед відповідальністю, боязні осудження зі сторони колег, друзів, членів сім'ї, який диктується особливим «пограничним» станом особи не переступати меж дозволеного і забороненого, але схильного до протиправних дій.

Слово marginalis латинського походження і перекладається, як той, що знаходиться на грані або пограничний. Цей тип поведінки відображає такий стан особи, коли її поведінка знаходиться на межі антисуспільного, який веде до правопорушення, але не стає таким в силу того, що в механізмі її поведінки спрацювали інші мотиви — загроза можливого покарання, особисті інтереси, боязнь громадського або індивідуального осуду кимось із близьких, родичів, друзів і т.п. [6, c. 174]

Особа в таких ситуаціях хоча внутрішньо і не поважає законів, але вимушена свідомо дотримуватись такої поведінки. Держава в свою чергу зацікавлена в добровільному дотриманні норм права. Такий домінуючий мотив поведінки найбільш характерний для неповнолітніх і Інших категорій людей з низьким рівнем правосвідомості. Соціологічні дослідження, проведені Інститутом держави і права, а також автором, показали, що такий мотив правомірної поведінки характерний для 9,8% опитаних. Серед робітничої молоді Києва і Донецька — 12,3% і 3,6% відповідно.

Конформістська поведінка. В багатьох випадках правомірна поведінка здійснюється не в зв'язку із високим рівнем правосвідомості і правової культури, а в результаті пристосування до зовнішніх обставин і ситуацій. Така поведінка називається конформістською. Конформізм в перекладі з латині — подібний, відповідний.

Конформістська поведінка являє собою в певній мірі пасивне дотримання особою норм права, підпорядкування своєї поведінки думкам і діям навколишнього середовища, соціальної групи. Конформізм включає в себе пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку, загальнорозповсюджених норм і явищ, відсутність власних позицій, безумовне підпорядкування колективу. Іноді позиція колективу проявляється зовнішньо і давить на особу, хоча вона і має свої внутрішні позиції, але, щоб не йти на конфлікт з групою чи колективом, вимушена дотримуватись і рахуватись із думкою більшості.

Особа в сфері соціально-правових відносин поступає правомірно, тому що так поступають інші. Така поведінка може залишатись до тих пір, поки індивід знаходиться під впливом і контролем соціальної групи. Як тільки він звільняється від такого контролю, в його поведінці може проявлятись своя індивідуальна позиція і мотиви. Конформізм може бути позитивним, негативним або антисоціальним [12, c. 452].

Звичаєва поведінка (звичка). В основі звичаєвої поведінки лежить звичка. Звична поведінка свідчить, що особа не аналізує критично ті чи інші правові вимоги, а, переконавшись в їх правильності, поступає і дотримується їх без особливих роздумів, без боротьби мотивів. Звичка — це добре усвідомлена правомірна поведінка, яка здійснюється, як правило, автоматично. В її основі лежить навик виконання певних дій (наприклад, автоматичне дотримання правил дорожнього руху). Звичка може перерости в потребу. Міцно сформована звичка здійснюється часто на підсвідомому рівні. Звички, як правило, це результати переконання і соціально-правомірних дій. Звичка виражає стійкі відносини особи до правових вимог, до дотримання правопорядку.

Соціологічні досліди показали, що звична поведінка являється другою, найбільш соціально-цінною поведінкою особи. Але вона найбільш характерна для дорослого населення. По результатах досліджень Інституту держави і права 27,4% опитаних респондентів керувались таким мотивом поведінки. Серед робітничої молоді Києва і Донецька вона складає відповідно 9,2% і 7,8%.

Звичка дуже тісно переплітається із стереотипною поведінкою, але не зводиться до неї. Стереотипна поведінка близька до конформістської і звичаєвої. Стереотип означає — поступаю точно так, як поступають всі інші (наприклад, поведінка людей у черзі).

Звичаєва поведінка може бути позитивною і негативною. Формування позитивних звичок в сфері правового регулювання має велике значення для суспільства. Ленін, наприклад, вважав, що досягнутим в державно-правовому будівництві потрібно вважати те, що ввійшло в культуру, побут, в звички населення. Відомий педагог А.С.Макаренко писав, що наше завдання не тільки в тому, щоб виховати в собі правильне, розумне відношення до питань