Повторність злочинів
ПЛАН
Стр.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ПОВТОРНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ 5
1.1. поняття повторності 5
1.2. види повторності злочинів 9
РОЗДІЛ IІ. РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ ТА ЙОГО ВИДИ 15
2.1. Поняття та ознаки рецидиву 15
2.2. Види рецидиву 19
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПОВТОРНОСТІ ТА РЕЦИДИВУ
ЗЛОЧИНІВ 24
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29
ДОДАТКИ. СХЕМИ 32
ВСТУП
Досить часто трапляються випадки, коли одна особа вчиняє протиправні винні діяння умисно щодо одного об’єкту злочину не однозначно, крім того кваліфікація цього діяння підпадає під одну статтю і ту ж статтю чи однорідні статті. Тобто, має місце повторне правопорушення (повторність діяння). Такі випадки є досить частими у практиці кримінально-правової науки, особливо це стосується злочинів у сфері власності.
Характерною особливістю цього виду множинності злочинів є часові рамки, згідно яких винні діяння повинні не накладатися одне на одне. Це означає, що злочини, які утворюють повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч би незначним, проміжком часу. Проміжок часу між злочинами може бути нетривалим, однак завжди таким, щоб була можливість відрізнити один злочин від іншого.
Проте існують випадки, коли особа – злочинець здійснює новий злочин, не до кінця відбувши покарання за раніше вчинений злочин, тобто має не погашену судимість.
Згідно тверджень юристів – криміналістів рецидив злочинів має місце як тоді, коли особа вчинила злочин, була засуджена за нього, відбула покарання і до закінчення строку судимості або до її зняття знову вчинила умисний злочин, так і тоді, коли після засудження за нього і до повного відбування покарання знову вчинила умисний злочин.
Взагалі ж, питання повторності та рецидиву злочинів досить актуальні на сьогоднішній день і вимагають більш детального вивчення. До проблем, що стосуються саме цих кримінально-правових інститутів, звертаються нині більшість провідних науковців кримінального права. В даній курсовій роботі я спробую більш детальніше зупинитися на висвітленні цих питань, співставити дані поняття у контексті старого, який втратив чинність та нового, нині чинного в Україні Кримінального кодексу. Визначити випадки, коли є всі підстави вважати вчинене протиправне діяння повторним злочином та рецидивом. Спробую також прокласифікувати такі злочинні діяння на певні види, виходячи з тих чи інших критеріїв.
РОЗДІЛ І. ПОВТОРНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
1.1. поняття повторності
У літературі з кримінального права є окремі визначення поняття повторності злочинів. Під повторністю злочинів в широкому сенсі слова розуміють випадки вчинення нового злочину особою, яка раніше вчинила який-небудь злочин, якщо при цьому не погашені юридичні наслідки попереднього діяння [18, с. 14].
Термін "повторність" утворений від дієслова "повторювати", "повторити", тобто зробити що-небудь в другий або черговий раз, що в кримінально-правовому сенсі означає зробити друге, третє правопорушення і більше. Отже, головною ознакою поняття повторності є її кількісно-якісна характеристика. Вона визначає юридичні, соціальні і інші сторони повторності (соціальний аспект злочину, особисті якості його суб'єкта, об'єктивні чинники вчинення правопорушень і т.д.), вона повинна визначати і кримінально-правові поняття, що відображають її особливості в названих і інших аспектах, оскільки за інших рівних умов саме кількість вчинених злочинів може вплинути на кваліфікацію скоєного і вибір винному міри покарання. Кількісна сторона повторності має таке ж значення, як, наприклад, дія (бездіяльність) в об'єктивній стороні складу злочину, без якої, як відомо, неможливе жодне суспільно небезпечне діяння. В ній закладений ступінь суспільної небезпеки скоєного і особи злочинця. З цих загальних положень повинна виходити нормотворча діяльність законодавця і судово-слідча практика [17, с.73-74].
Відповідно до ст.32 ч.1 КК України „повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу”.
Повторність – самостійна форма множинності злочинів, якій притаманні специфічні ознаки. Вона передбачає передусім здійснення декількох (двох або більше) злочинних діянь, які віддалені між собою у часі. Це означає, що злочини, які утворюють повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч би незначним, проміжком часу [17, с.24]. Такий висновок випливає також із змісту ст.32 ч.4 КК, яка вказує, що „повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підстави, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято”.
Проміжок часу між злочинами може бути нетривалим, однак завжди таким, щоб була можливість відрізнити один злочин від іншого. Хоча це відрізок часу не може бути настільки довгим, щоб між вчиненими злочинами втрачався будь-який зв’язок і спадковість. Саме тому в кримінальному праві існує положення, згідно з яким закінчення визначеного законом строку після вчинення першого злочину дає підстави не визнавати новий вчинений злочин як повторний (ст.49 КК України „Давність притягнення до кримінальної відповідальності”).
За загальним правилом повторність утворюють як юридично тотожні злочини так і однорідні злочини.
Це прямо передбачено ст.32 ч.1 та ч.3 КК, які визначають, що:
„ч.1. – Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу...
ч.3. – Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу”.
Така повторність, наприклад, передбачена приміткою до ст.185 КК України, яка визнає для злочинів проти власності повторність не тотожних, а однорідних злочинів, вказуючи, що: „у статтях 185, 186, 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 Кримінального кодексу”.
Повторність однорідних злочинів у цих випадках зберігається з