Для повторності, як самостійної форми множинності злочинів характерно, що два або більше злочинних діяння вчиняються до постановлення вироку за одне з них.

Іншими словами, всі злочини, які утворюють повторність, повинні бути вчинені до засудження винного за одне з них [13, с. 31].

Однак у теорії кримінального права і судовій практиці поняттю „повторність злочинів” надається більш широкий зміст. Більшість криміналістів вважає правильним положення, згідно з яким для повторності не має значення, притягався чи ні винний до частині кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Таке поняття повторності злочинів визнається і судовою практикою. Так, наприклад, Пленум Верховного Суду України в постанові № 12 від 23 грудня 1992 року „Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності” роз’яснив, що „Розбій визнається повторним і кваліфікується за ч.2 ст.142 КК лише тоді, коли винна особа раніше вчинила розбій з метою заволодіння державним, колективним чи приватним майном (статті 86, 142 КК)”, бандитизм (ст.69 КК), а також злочини, передбачені статтями 86-1, ч.2 ст. 223, ч.3 ст. 229-3 КК, якщо вони вчинені шляхом розбою, і була засуджена за це [5]. (при умові, що ця судимість не була знята чи погашена), або притягується за такий злочин до відповідальності по даній справі” (п.24 в редакції КК України 1960 р.).

Виходячи з вищенаведеного, повторність злочинів може бути диференційована на два види:

повторність тотожних злочинів, за жоден з яких винний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, і

повторність однорідних злочинів незалежно від того, чи притягався, чи ні винний до кримінальної відповідальності за раніше вчинений однорідний злочин [25, с. 37-38].

Однак при другому варіанті повторність буде відсутня, якщо:

судимість за раніше вчинений злочин була знята або погашена в передбаченому законом порядку;

якщо на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин;

якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

1.2. види повторності злочинів

В теорії кримінального права питання про різновиди повторності злочинів вирішується по різному. Найбільш поширеним є поділ повторності на загальну і спеціальну. В основу такого поділу кладеться характер злочинів. Під загальною повторністю розуміється вчинення особою будь-якого нового неоднорідного злочину. Загальна повторність не впливає на кваліфікацію злочину. Іноді вона може розглядатися лише як обставина, що обтяжує відповідальність при призначенні покарання.

Під спеціальною повторністю розуміється вчинення особою тотожного або однорідного злочинного діяння. Спеціальна повторність у ряді випадків виділяється в законі в якості кваліфікуючої ознаки, що спричиняє за собою кваліфікацію по відповідній частині статті КК з більш суворою санкцією.

Залежно від того, чи була особа засуджена за раніше вчинений злочин чи ні, повторність злочинів може бути поділена на два різновиди: 1) повторність, не пов'язана із засудженням за раніше вчинене діяння і 2) повторність, пов'язана із засудженням за раніше вчинене діяння (рецидив). Такий поділ першої основної форми множинності злочинів на різновиди має безпосереднє практичне значення, бо чинне кримінальне законодавство у ряді випадків надає певне правове значення або повторності злочинів, пов'язане з попереднім засудженням винного (рецидиву), або повторності не пов'язаній з засудженням [6, с. 35].

Чинне кримінальне законодавство дозволяє виділити наступні різновиди повторності, не пов’язані з попереднім засудженням винного:

неоднократність;

систематичність;

злочинний промисел.

Неоднократність злочинів. З кількісної точки зору, неоднократність передбачає здійснення злочину не менше двох разів. Поняттям неоднократності охоплюється тільки здійснення декількох тотожних злочинів, коли винний за жоден з них не був притягнутий до кримінальної відповідальності [6, c. 37].

Систематичність злочинів. У теорії кримінального права і судовій практиці кількісна ознака систематичності розуміється як здійснення злочинних дій не менше трьох разів у різний час. З таким розумінням кількісного критерію систематичності злочинів потрібно погодитися. Однак, на відміну від неоднократності, систематичність злочинних дій являє собою певну лінію злочинної поведінки, є вираженням тенденції поведінки винної особи.

Систематичність, як і неоднократність, передбачає здійснення декількох тотожних злочинів до того як винного було притягнуто до кримінальної відповідальності за одне із них. Таке розуміння систематичності витікає з аналізу статті 303 ч.1 КК України „Проституція або примушування до заняття проституцією”, яка передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності за проституцію лише при систематичному занятті нею. Зрозуміло, що законодавець має при цьому на увазі випадки, коли за жодне з діянь особа не притягалась до кримінальної відповідальності.

Систематичність відрізняється від неодноразовості по ступеню кратності повторюваних дій. При неодноразовості достатнє чинення діяння двічі, при систематичності вимагається встановити, мінімум трьохкратне його вчинення [9, с.12].

Такої ж точки зору дотримується Пленум Верховного Суду СРСР. Так, в своїй постанові від 26 квітня 1984 р. "Про деякі питання, що виникли в судовій практиці при застосуванні Указів Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1982 р. „Про подальше вдосконалення кримінального і виправно-трудового законодавства" і від 15 жовтня 1982 р. "Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти", наприклад, роз'яснюється, що систематичними порушеннями громадського порядку