Від ідеальної сукупності слід відрізняти вчинення особою так званого складеного злочину.

Складений злочин — це визначена КК як один злочин сукупність двох або більше тісно взаємопов’язаних діянь, кожне з яких при окремому розгляді вважалося б самостійним злочином [15, c. 5].

Таким, наприклад, є розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 187).

ВИСНОВКИ

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32 КК України, є самостійним злочином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає у тому, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи схожі за своїми ознаками злочини.

Від повторності слід відрізняти продовжуваний злочин. Проте, вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передбачених однією статтею КК, слід розглядати як повторність злочинів.

Рецидивом злочинів визначається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин”.

Виходячи з цього визначення, рецидив злочинів має місце як тоді, коли особа вчинила злочин, була засуджена за нього, відбула покарання і до закінчення строку судимості або до її зняття знову вчинила умисний злочин, так і тоді, коли після засудження за нього і до повного відбування покарання знову вчинила умисний злочин. Рецидив злочинів матиме місце також у тому випадку, коли особа, будучи засудженою за вчинений злочин, була звільнена судом від покарання або його відбування і під час перебігу строків судимості вчинила новий умисний злочин.

Нині більшість науковців визначають такі види рецидиву злочинів:

загальний рецидив;

спеціальний рецидив;

пенітенціарний рецидив;

рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Повторність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. 28.06.1996 р. І.-Ф.: Галичина, 1996 р.

Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р., із змінами та доповненнями станом на 12.07.2001 р. К.: Юрінком Інтер, 2001 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 27 березня 1992 року „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини ”.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 1992 року „Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності”.

Бажанов М.И. Повторность преступлений как вид множественности преступлений, Харьков, Украинская юридическая академия, 1993.

Бірюченський О., Роцька Т. Рецидивна злочинність: упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – с.7-11.

Бреусов А., Зелинский А. Особо опасный рецидив // Сов. юстиція. – 1983. – № 16. – С. 22-25.

Голіна В. Рецидивна злочинність в Україні: рівень, структура, динаміка // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4 (15). – С. 147-156.

Горелик И.И. Правовая оценка повторного преступления. Минск, 1969.

Дагель П.С. Множественность преступлений. Изд-во Казанского университета, 1974.

Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений: Монография. – М.: Юридическая литература, 1986. – 54 с.

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование): Пособие. – Х.: Фемида, 1980. – 152 с.

Караев Т.Э. Повторность, неоднократность и систематичность. - Советская юстиция, 1983, № 13.

Кафаров М.Т. Проблемы рецидива в советском уголовном праве. Баку, 1972.

Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. М., 1974.

Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.

Малков В.П. Повторность преступлений. Изд-во Казанского университета, 1970.

Мельников Ю., Алиев Н. Понятие множественности преступлений. Советская юстиция,1981, № 12.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / під ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. Особлива частина. – К.: Форум, 2001. – 942 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5.04. 2001 р. за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: А. С. К., Каннон, 2002. – 1104 с.

Панько К.А. Рецидив в советском уголовном праве. Воронеж. Изд-во Воронежского университета, 1983.

Сапожников И. Назначение наказания по нескольким приговорам. - Социалистическая законность, 1962, № 8.

Сколов С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – № 2. – С. 84-85.

Ткаченко В. Квалификация повторных преступлений. // Сов. юстиция. – 1987. – № 2.

Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина. Конспект курсу лекцій. – Івано-Франківськ: Сімик, 2003. – 360 с.

Фролов Е.А.,Галиакбаров Р.Р. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права. Свердловск, 1967.

Яценко С. С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – К.: А. С. К., 2002. – 936 с.

Яковлев А.М. Совокупность преступлений. М., 1960.

ДОДАТКИ. СХЕМИ

Схема 1. Види повторності тотожних злочинів

Схема 2. Види повторності злочинів

Схема 3. Поняття та види рецидиву злочинів.