Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

У ст. 28 перелічені форми співучасті, виділені в залежності від наявності попередньої домовленості між співучасниками та її характеру. Кримінальний кодекс 1960 року у Загальній частині за цією підставою не виділяв форм співучасті і не давав визначення таким термінам, як вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, що має місце в Особливій частині Кодексу. Поняття злочинної організації взагалі раніше не було зазначено, якщо не рахувати декілька конкретних складів злочинів, де передбачалось створення таких організацій (cт. 69 Кримінального кодексу 1960 року) [2].

Згідно з ч. 1 ст. 28 вчинення злочину групою осіб має місце, якщо в ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Як правило, такі групи збираються спонтанно, ситуативно, безпосередньо перед вчиненням злочину чи під час його здійснення.

Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомі між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погоджені стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби і знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т.ч. посткримінальну) поведінку тощо [13, c. 106].

У процесі вчинення злочину всі співвиконавці виконують його об'єктивну сторону. Для визнання дій такими, що вчинені групою осіб, необхідно, щоб були дотримані всі об'єктивні і суб'єктивні ознаки співучасті. Особливе значення в цьому випадку мають такі ознаки, як вчинення злочину декількома особами (двома і більше), які діють спільно з прямим умислом. Саме спільність їх дій свідчить про груповий характер злочинної діяльності. Розрізнені, не пов'язані між собою злочинні дії декількох осіб не становлять співучасті. Наприклад, в ресторані особа з хуліганських спонукань наносить тілесні ушкодження потерпілому, після чого її затримують. В цей же час інша особа теж вчиняє хуліганські дії, не пов'язані з першим хуліганським випадком. Тут мають місце два окремих хуліганських прояви, що не пов'язані між собою, і співучасть відсутня. Коли до хуліганських дій в першому випадку приєднується інша чи інші особи, що діють спільно з першим злочинцем, співучасть наявна [11, c. 212].

У чинному Кодексі міститься ряд статей, в яких вчинення злочину групою осіб розглядається як конструктивна ознака складу злочину або ознака, що надає певному складу кваліфікованого виду. Наприклад, в ст. 293 передбачено кримінальну відповідальність за групове порушення громадського порядку, в ч. 2 ст. 296 передбачений такий кваліфікований склад хуліганства, як вчинення цього злочину групою осіб.

Аналогічний підхід започаткований в ч. З ст. 152, яка передбачає більш сувору кримінальну відповідальність за зґвалтування, вчинене групою осіб.

Ч. 2 ст. 28 визначає поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Раніше таке поняття давалось у постановах Пленуму Верховного Суду України. Нинішнє законодавче формулювання цієї форми співучасті суттєво не відрізняється від тих, які давались раніше.

Головною характерною рисою цієї форми співучасті є попередня домовленість про вчинення злочину. Як правило, така змова торкається місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Вона може мати місце як при співвиконавстві, так і при співучасті з розподілом ролей. Але, як відмічається в юридичній літературі, в останньому випадку повинно бути не менше ніж два співвиконавці. Важливим питанням при визначенні цієї форми співучасті є вірне визначення часу, коли може здійснюватись попередня змова. В законі зазначено, що така змова здійснюється заздалегідь, тобто до початку вчинення злочину.

У зв'язку з цим слід відмітити, що змова може мати місце до початку посягання, зокрема на стадії готування, а також безпосередньо перед замахом чи вчиненням закінченого злочину.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб підвищує суспільну небезпеку вчинюваних дій у порівнянні з попередньою формою співучасті, коли злочин вчинюється групою осіб. В Особливій частині Кодексу значна кількість статей передбачає вказану ознаку як кваліфікуючу. Це стосується таких складів злочинів, як вбивство, злочинів проти власності тощо.

Крім цього, вказана обставина передбачена п. 2 ч. 1 ст. 67 як обтяжуюча покарання.

РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПІВУЧАСНИКІВ

3.1. Загальні правила кваліфікації дій співучасників злочину

Співучасть як одна із форм