Положення ч. 4 ст. 29, відповідно до якої у разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині, обумовлюється зв’язком інших співучасників із вчинюваним злочином через дії (бездіяльність) виконавця, а отже залежністю правової оцінки дій організатора, підбурювала і пособника від дій виконавця і відображає принцип, за якого межі відповідальності співучасників за інших рівних умов не можуть бути ширшими від меж відповідальності виконавця. Воно поширюється на випадки закінчення злочинної діяльності виконавця на стадіях як готування до злочину, так і замаху на злочин.

3.2. Відповідальність організаторів та учасників організованої групи та злочинної організації

Окремі аспекти кримінальної відповідальності організаторів і членів злочинних організацій знайшли відображення в ст. З0 Кримінального Кодексу України, в якій зазначено, що організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

Стосовно інших учасників організованої групи чи злочинної організації, то вони підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Положення, які містяться в ст. З0, є новими, оскільки на законодавчому рівні вони раніше не регламентувались. Тут викладена специфіка кримінальної відповідальності організаторів організованих груп і злочинних організацій. Згідно з законом вони повинні відповідати за всі злочини, вчинені створеними ними формуваннями. Але для цього передбачена важлива умова — дії повинні охоплюватися умислом організатора.

На яких же підставах організатор відповідає за злочини, вчинені організованими групами або злочинними організаціями? Підставою для відповідальності є мета, з якою організатор створює організовану групу чи злочинну організацію. Створюючи вказані формування, організатор знає, які злочини вона буде вчинювати і бажає цього. Але, всі деталі він не може знати і передбачати. Тож умисел у організатора частіше всього прямий, неконкретизований чи альтернативний. Не виключається у таких осіб і непрямий умисел. Головне при цьому, щоб не мав місце ексцес виконавця. За таких умов організатор не буде нести відповідальність за ті дії, які вчинили виконавці [12, c. 54-55].

Наприклад, організована група створена для того, щоб вчинювати шахрайські дії при обміні валюти. Умислом організатора охоплювалась ця злочинна діяльність, незалежно від настання конкретних наслідків, які обумовлені в ст. 190. За всі вчинені організованою групою шахрайські дії будуть нести відповідальність не тільки виконавці, але й організатор. У разі вчинення членами групи не тільки шахрайства, але й вбивства, організатор не буде відповідати за вбивство, якщо можливість позбавлення життя потерпілих не обумовлювалась при створенні злочинного формування. За вчинення цього злочину відповідатимуть лише виконавці.

Інші учасники організованих груп і злочинних організацій відповідають за злочини, у підготовці або вчиненні яких вони брали участь. При цьому посилання на їх конкретну роль в злочині (ст. 27) не потрібне. Така позиція з теоретичної точки зору обґрунтовується наступним. Підготовка і планування діяльності групи здійснюються розподілом ролей для досягнення злочинного результату, їх участь в підготовці злочину групи забезпечує успіх у діяльності виконавців. У таких випадках всі учасники діють як єдине ціле. Тому і вичленення їх ролі, як співучасників, не потрібно [9, c. 164].

РОЗДІЛ 4. ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА СПІВУЧАСНИКІВ ВІД ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

У разі добровільної відмови від вчинення злочину виконавець (співвиконавець) не підлягає кримінальній відповідальності за наявності умов, передбачених статтею 17 цього Кодексу. У цьому випадку інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за готування до того злочину або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

Не підлягають кримінальній відповідальності при добровільній відмові організатор, підбурювач чи пособник, якщо вони відвернули вчинення злочину або своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. Добровільною відмовою пособника е також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину.

У разі добровільної відмови будь-кого Із співучасників виконавець підлягає кримінальній відповідальності за готування до злочину або за замах на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій його діяння було припинено.

Особливості добровільної відмови (про її поняття див. ст. 17 та коментар до неї) співучасників обумовлені фактом спільного вчинення злочину, а специфіка правової оцінки їхніх дій за обставин добровільної відмови визначається характером і ступенем участі кожного з них у злочині, що готується чи вчиняється. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконавця за таких обставин істотно відрізняються від умов такого звільнення інших співучасників — організатора, підбурювача, пособника. При цьому добровільна відмова одних співучасників має певне юридичне значення для оцінки дій інших. Так, добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31). У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за