України злочини проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності); б) конвенційні злочини, тобто ті, склади яких встановлені на підставі положень міжнародних конвенцій (зокрема, це злочини, передбачені статтями 147, 149, 209, 215, 258, 266, 278, 284, 285, 307, 323, 333, 443-447 КК України).
Кримінологічна характеристика злочинів створює підстави для їх поділу за критерієм мотивації на насильницькі, корисливі тощо. Але виділення в окрему групу корисливих злочинів (злочинів, що вчинюються за корисливим мотивом) має також і певне кримінально-правове значення. Так, згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини; в Особливій частині КК міститься понад тридцять складів злочинів, для яких корисливий мотив є обов'язковою ознакою і підлягає встановленню при кваліфікації злочину.
Кримінально-правове значення при застосуванні інституту видачі особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину (ст. 10 КК), має політико-економічна характеристика злочинів, за якою серед них виділяються, зокрема, політичні, фінансові та військові злочини.
У КК виділяються і такі види злочинів, як: а) особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України і проти інтересів України (згідно зі ст. 8 КК вчинення цих злочинів за межами України іноземцями або особами без громадянства, що не проживають постійно в Україні, тягне відповідальність за КК України); б) злочини проти миру та безпеки людства (статті 437-439, ч. 1 ст. 442), у разі засудження за які, відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК, не застосовується давність; в) продовжувані злочини (ч. 2 ст. 32 КК) та деякі інші.
ВИСНОВКИ
Отже, злочин, як і інші явища, необхідно розглядати з різних точок зору з метою усвідомлення його сутності. Оскільки злочин – це вчинок людини, то цілком закономірним і важливим є його психологічний аналіз, тобто вивчення злочину як прояву властивостей конкретної особистості, розкриття мотивів та цілей злочинця.
Злочин властиві такі обов'язкові ознаки: 1) це діяння вчинене суб'єктом злочину; 2) воно є винним; 3) вказане діяння є суспільне небезпечним; 4) відповідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов'язковою ознакою поняття злочину є також 5) кримінальна караність.
Винність. Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності
Караність. Злочином є лише ті діяння, які підлягають покаранню; що немає злочину без покарання та покарання без злочину.
Суспільна небезпечність - це властивість, притаманна злочину, яка полягає в тому, що він (злочин) спричиняє тяжку шкоду існуючому в суспільстві правопорядку або ставить правопорядок під загрозу заподіяння такої шкоди.
Протиправність злочину - це юридична характеристика діяння. Зміст цієї ознаки полягає в тому, що злочином визнається тільки суспільне небезпечне діяння, яке передбачене як таке чинним Кримінальним кодексом.
Відсутність хоча б однієї із цих ознак вказує на відсутність злочину.
Саме за цими ознаками здійснюється відмежування злочинів від аморальних вчинків.
Залежно від ступеня тяжкості закон поділяє злочини на чотири категорії:
злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання;
злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за ці злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років;
особливо тяжкі злочини, до яких належать суспільне небезпечні діяння, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Кримінальний кодекс України. - К. 2003.
Алексеев С.С. Восхождение к праву Поиски и решения. – М., 2001. – 752 с.
Алексеев С.С. Философия права. – М., 1999 – 336 с.
Бажанов М. И. Уголовное право Украины: Общая часть. -Днепропетровск: Пороги, 1992. - 167с.
Бичинин В.А. История философии и социологии права – СПб., 2001 –335 с.
Гегель Г. Энциклопедия философских наук – М., 1974. – Т 1.
Заруба П. Злочин як соціальне явище // Кримінальне право. – 2005. - № 10. – С. 137-140
Ковалев М.И., Кудрявцев В.Н. Комплексные криминолого-правовые исследования //Советское государство и право. – 1975. - № 1.
Кондрашков Н.Н. Природа и характер статистических закономерностей изучаемых в криминологии // Советское государство и право – 1966. - №11.
Коржанський М. И. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
Коржанський М.Й.. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.
КривоченкоЛ. Н. Классификация преступлений. -Харьков: Вища школа, 1983.-129с.
Кримінальне право України Загальна частина / М.І. Бажанов Ю.В. Бауліи, В.I. Борисов та ін. / За ред. М.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація – К., 2005. – 480 с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. - К.: Правові джерела, 2002. - 432с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
Кудрявцев В.Н. Социологический аспект преступления //Вопросы борьбы с преступностью – М., 1973. – Вып 13.
Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с.
Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. - К.: А.С.К., 2001. - 352