КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Неповнолітній як суб’єкт злочину”

ЗМІСТ

Стр.

ВСТУП 3-5

РОЗДІЛ 1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПОВНОЛІТНЬОГО ЯК СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ 6-9

РОЗДІЛ 2. ВІК КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 10-20

2.1. Проблеми вікової межі настання

кримінальної відповідальності 12-20

РОЗДІЛ 3. ОСУДНІСТЬ ТА НЕОСУДНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ 21-31

3.1. Загальні положення осудності 21-26

3.2. Критерії осудності 27-28

3.3. Обмежена осудність 29-31

ВИСНОВКИ 32-33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34-36

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною особливістю злочинності неповнолітніх в останні З0 років (1975-2005 роки) є тенденція до її зростання при досить значному скороченні рівня народжуваності. Це підтверджується не тільки абсолютними показниками, а й середніми, розрахованими по п'ятирічках. Темпи зростання злочинності неповнолітніх майже втричі перевищували темпи зростання загальної злочинності. В цілому процент приросту злочинності серед неповнолітніх в 3-4 рази перевищує процент приросту неповнолітнього населення України за цей період. Стійке зростання рівня злочинності неповнолітніх спостерігається не лише у великих містах, а й у цілому по країні. Так, якщо у 1975 р. неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, то у 2005 р. кількість злочинів зросла до 36218. Кількість осіб неповнолітнього віку, що брали участь у злочинах, у 1975 р. склала 11758 осіб, у 2005 р. — 29290. Таким чином, за даними офіційної кримінальної статистики кількість лише зареєстрованих злочинів зросла за зазначений період у чотири рази, кількість неповнолітніх злочинців — майже у три рази. До позбавлення волі засуджено у 2004р. 4810 (24%) осіб.

Злочинна поведінка неповнолітніх і молоді має свої особливості, які проявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, причинах, умовах, мотивації злочинів. Ці особливості обумовлені певними рисами особи неповнолітніх та їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка в організації системи профілактики злочинної поведінки неповнолітніх і молоді. Організація надійної системи профілактики злочинних проявів неповнолітніх є одним з пріоритетних напрямів боротьби зі злочинністю практично в усіх країнах. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки неповнолітніх з боку державних структур і громадських організацій обумовлено низкою обставин, а саме:

1) йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життєвої позиції, переходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій в ньому;

2) несформованістю емоціональної сфери і морально-психологічних установок на різноманітні життєві ситуації, що обумовлює неадекватну реакцію на них;

3) злочинність серед неповнолітніх є резервом дорослої злочинності. Кримінологічні дослідження свідчать, що свій перший злочин рецидивісти вчиняють, як правило, у неповнолітньому віці;

4) є певна специфіка у проявах злочинності неповнолітніх, особливостях їх дозлочинної поведінки, структурі, динаміці, мотивах, цілях, причинах, умовах злочинів і заходах щодо їх попередження;

5) злочинні прояви неповнолітніх більш чутливіші до заходів протидії їм, тому неповнолітні злочинці більше піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі злочинці;

6) організація і реалізація ефективної системи профілактики злочинів серед неповнолітніх забезпечують зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопорядку в суспільстві у цілому.

Саме перелічені обставини, на нашу думку, обумовлюють необхідність детального аналізу неповнолітніх як суб’єктів злочину, особливостей їх психофізіологічної характеристики та проблем віку кримінальної відповідальності.

Мета. З’ясування поняття та особливостей неповнолітніх осіб як суб’єктів злочину, їх психофізіологічної характеристики, критеріїв осудності.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері вчинення суспільно-небезпечних діянь неповнолітніми особами, які згідно чинного законодавства підлягають кримінальній відповідальності за вчинені правопорушення.

До предмету дослідження належить психофізіологічна характеристика неповнолітнього суб’єкта злочину, особливості та межі визначення віку настання кримінальної відповідальності, поняття осудності, неосудності та обмеженої осудності, а також критеріїв їх визначення.

Методологічна основа роботи ґрунтується на використанні таких методів, як діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовано логіко-семантичний метод (для визначення та поглиблення понятійного апарату “хронічне психічне захворювання”, “суб’єкт злочину”); системно-структурний (застосовувався для дослідження структури юридичного критерію осудності); метод порівняння (використовувався для зіставлення поняття “неосудність” та “обмежена осудність”). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень врегульованості у законодавстві України віку настання кримінальної відповідальності. Конкретними методами дослідження були аналіз та синтез, що використовувались у роботі для дослідження правовідносин щодо визнання фізичної особи недієздатною.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПОВНОЛІТНЬОГО ЯК СУБ’ЄКТА ЗЛОЧИНУ

Необхідно мати на увазі юридичну умовність встановлених законодавством вікових меж, які включають чотири вікові групи неповнолітніх: 14-15, 15-16, 16-17 і 17-18 років. Однак багато обставин, що впливають на злочинність неповнолітніх названих груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо враховувати при розробленні профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, передбачає верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розроблення заходів щодо її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), а також осіб молодіжного віку (18-21 рік).

Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибір злочинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особистими деформаціями. Аналіз культурно-освітнього рівня неповнолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки; серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів[13,