До таких порушень відносяться:

а) відсутність звітності, несвоєчасне подання або перекручення звітності про валютні операції;

б) здійснення валютних операцій з порушенням встановленого порядку (здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензій НБУ, пропуск термінів розрахунків з валютних операцій);

309

в) неподання органам валютного контролю документів та інформації, пов'язаних із здійсненням операцій з валютними цінностями;

г) незаконне приховування в інших державах валютних цінностей та порушення порядку їх декларування;

д) невиконання уповноваженими банками доручень щодо купівлі-продажу іноземної валюти та ін.

Чинне законодавство України передбачає такі види юридичної відповідальності службових осіб та громадян, винних в порушенні правил про валютні операції: кримінальну, адміністративну, фінансову, матеріальну і господарсько-правову відповідальність (Про практику застосування судами законодавства щодо порушень правил про валютні операції: Постанова Пленуму Верховного суду України від 18 квітня 1997 р. № 5. // Право України. — 1997. — № 8.).

Найбільш суворим видом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність, яка характеризується жорсткими заходами державного впливу, які застосовує суд за скоєні валютні злочини (підробка іноземної валюти, контрабанда, приховування валютної виручки).

9.1. Відповідальність за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

У ст. 207 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за ухилення від повернення виручки в іноземній валюті. Відповідно до ч. 1 цієї статті умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті, від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей — карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 3-х років;

Ч. 2 ст 207 КК України передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів чи інших матеріальних цінностей, у великих розмірах, (якщо виручка та інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян); а ч. 3 – за дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 207 КК України, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах (виручка та Інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян) — караються позбавленням волі на строк від 3-х до 7 років.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення міжнародних валютних розрахунків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валютних резервів держави. Додатковим обов’язковим об’єктом виступає закріплений законодавством порядок формування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків та інших обов’язкових платежів з доходів в іноземній валюті.

Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

З огляду на те, що у ст. 207 КК України йдеться про приховування виручки в іноземній валюті, одержаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг, предметом коментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються: 1) дохід в іноземній валюті, одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо кошти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок; 2) іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті України, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в Україні. Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах території України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 КК України (в частині приховування валютної виручки), лише у тому разі, коли невивезений через митний кордон товар (послуга, робота) був проданий резидентом України іноземному суб’єкту господарської діяльності.

Не можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які надходять резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси, внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства або як внесок у здійснювану спільну діяльність, а також та іноземна валюта, котра одержана як дарунок, спадщина, благодійна допомога.

Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвестиційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212 КК України.

Товар — це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (сплатної передачі), До інших матеріальних цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземній валюті.

З об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) умисне ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; 2) умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей. Такі діяння можуть проявлятися у діях або бездіяльності.

Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити: а) наявність