Функціонування валютної системи здійснюється через спеціальний механізм, правова регламентація якого становить зміст валютного регулювання. Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє в ньому ключову роль, а й тому, що ці питання впливають на економічні показники діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного. Валютне регулювання виступає як комплекс заходів (законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних), як складова валютної політики держави, спрямованої на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями і входженням у світовий валютний ринок [Валютный рынок и валютное регулирование / Под ред. Платоновой И. Н. - М., 1996. ст, 11].

Існує думка, що сьогодні в Україні втручання держави в економічну сферу, передусім у сферу валютного регулювання, є надто значним. Справді, адміністративні методи безпосереднього керування економічними процесами продемонстрували в багатьох країнах світу свою неспроможність враховувати інтереси всіх суб'єктів господарської діяльності. Проте історичний досвід також свідчить, що ігнорування ролі держави в регулюванні економіки призводить до глобальних кризових явищ у суспільстві. За сучасних економічних умов простежується об'єктивна тенденція до міжнародної кооперації виробництва та розширення міжнародної торгівлі, що обумовлено виходом процесу концентрації і централізації капіталу за національні кордони (Банківське право України: Навч. посіб. / За ред. А.О. Селіванова. – К.: “Ін Юре”, 2000. – 284 с. Ст.. 217).

Хоча обмін грошей є таким же старим, як і самі гроші, валютні операції у їх сучасному вигляді беруть свій початок приблизно з 1880 р. Це час, коли в результаті тривалого розвитку виникла грошова система, еталоном цінності в якій стало виключно золото, замість золота та срібла. Довіра до нової системи зростала одночасно з її поширенням, що на практиці привело до здійснення міжнародних платежів шляхом дебетування або кредитування іноземного рахунку замість фізичної передачі дорогоцінного металу у вигляді монети. З появою телеграфу, телефону та телетайпу з'явились технічні можливості для здійснення міжнародної валютної торгівлі на професійній основі.

Сучасні міжнародні валютні відносини регламентуються Статутом Міжнародного валютного фонду (МВФ), що набрав чинності 27 грудня 1945 р. Останні зміни до нього вносились у 1976 р. Можна сказати, що у Статуті МВФ зафіксовано основні норми та принципи міжнародного валютного порядку.

Розширення міжнародних зв'язків, зростання інтернаціоналізації господарського життя зумовлюють об'єктивну необхідність обміну одних грошових одиниць на інші. Саме це створює сприятливі умови для обігу національних валют, які мають найбільшу купівельну спроможність, стабільність, тобто високий ступінь конвертованості за межами країн-емітентів. Реалізація цієї необхідності відбувається через такий особливий механізм, як валютний ринок, де під впливом попиту та пропозиції стихійно формується валютний курс.

У зв'язку з цим зростає роль національного законодавства у визначенні статусу іноземної валюти, порядку її обігу з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету обігу національної валюти і захисту її купівельної спроможності, у врегулюванні інших чинників, що впливають на конвертованість національної валюти, яка є необхідною умовою для успішного включення країни у міжнародний поділ праці і міжнародну торгівлю, для захисту економічних інтересів держави в системі міжнародних економічних зв'язків. Валютне законодавство, яке являє собою складову частину внутрішньої і зовнішньої економічної діяльності держави і спрямоване на валютне забезпечення прогресивного економічного розвитку та підтримку її стійкого міжнародного валютно-фінансового становища, є відображенням валютної політики держави [Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1994. ст, 29]. Отже, поглиблення міжнародної економічної інтеграції та структуризація валютного ринку кожної країни потребує виваженої політики державного регулювання економіки та певного втручання державних органів у валютно-кредитні та фінансові відносини.

Мета валютного регулювання — підтримка економічної стабільності та утворення міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти. Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. У всьому світі валютні обмеження передбачають певні заходи щодо регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів країни. Валютне регулювання передусім спрямоване на організацію міжнародних розрахунків, встановлення порядку здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і, крім цього, є формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни.

Найбільш поширеним методом валютного регулювання зовнішньої торгівлі в світі є обов'язковий продаж валютної виручки від експорту за національну валюту. Продаж експортної виручки центральним валютним органам або її репатріація є обов'язковим в Італії, Іспанії, Португалії, Бельгії, Данії, Норвегії та Туреччині. З травня 1987 р. французькі компанії-резиденти мають право відкривати валютні рахунки як у французьких, так і в іноземних банках Проте кредитне сальдо цих рахунків не повинно перевищувати 25 % обороту фірми з іншими країнами [Пресняков В., Соколов В. Валютное регулирование в зарубежных странах // Год планеты. — М., 1994. ст, 336]. Тому можна сказати, що наявність валютного регулювання і контролю з боку держави є не просто світовою практикою, а об'єктивною економічною необхідністю.

Безперечно, поряд з загальними рисами об'єктивний процес валютного регулювання в кожній країні має свої особливості, і Україна тут є яскравим прикладом. Обмеження обігу валютних цінностей полягає в тому, що для них встановлені особливі правила. Особливістю України в цьому плані є наявність значної кількості підзаконних актів, які регулюють цей процес.

Система органів, що здійснюють валютне регулювання

Для успішного проведення валютної політики в Україні створено відповідну систему державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю.