Валютний ринок. Операції з купівлі та продажу іноземної валюти

Поняття валютного ринку є економічною категорією, яка у загальному розумінні визначає систему соціально-економічних та організаційних відносин з приводу купівлі та продажу іноземних валют і платіжних документів, що виражені в іноземних валютах. Валютний ринок можна визначити також як певний механізм, через який здійснюються розрахунки в іноземній валюті. Основу цього механізму складають офіційні фінансові центри, в яких провадяться операції з купівлі-продажу валют і валютних цінностей на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі.

Валютний ринок являє собою переважно міжбанківський ринок, оскільки саме банки є установами, через які здійснюються розрахунки, та тому, що в процесі міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Банки як учасники цього ринку обслуговують міжнародний обіг товарів та послуг, формують валютний курс під впливом попиту та пропозиції і є провідниками економічної політики держави. У діяльності комерційних банків організація та проведення міжнародних розрахунків, операції з іноземною валютою І касовому обслуговуванню клієнтури посідають важливе місце [Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1994. ст, 186].

Залежно від обсягу та характеру валютних операцій, кількості валют, що використовуються, а також рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки умовно поділяють на світові і національні. У світових валютних ринках у зв'язку із зростанням ролі окремих регіонів нерідко виділяють регіональні валютні ринки.

Світові валютні ринки обслуговують рух грошових потоків у міжнародному платіжному обороті, забезпечуючи при цьому між різними країнами рух товарів, послуг та перерозподіл капіталів.

Національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни і обслуговують зв'язок із світовими центрами. Залучення національних ринків до операцій світового валютного ринку залежить від міри інтеграції економіки країни у світове господарство, від становища її валютно-кредитної системи та системи оподаткування, рівня валютного контролю та валютного регулювання, стабільності політичної системи (Банківське право України: Навч. посіб. / За ред. А.О. Селіванова. – К.: “Ін Юре”, 2000. – 284 с. Ст.. 223).

Функціями валютного ринку є:—

обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг та капіталів;—

формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;—

утворення механізму для захисту від валютних ризиків;—

використання державою валютного ринку як інструменту для здійснення грошово-кредитної та економічної політики.

Основу нормативної бази для формування внутрішнього валютного ринку України склали свого часу Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за № 15-93 від 19 лютого 1993 p., Декрет Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті за № 16-93 від 19 лютого 1993 p., а також ряд нормативних актів Національного банку України.

Формування валютного ринку в Україні, як у всіх посткомуністичних країнах, пов'язано з реформуванням економіки. З початком економічних реформ виникла необхідність подолати відірваність виробників готової продукції від світового ринку. Для вирішення цієї проблеми потрібно було створити відповідні правила поведінки для суб'єктів господарської діяльності в нових умовах.

Правові засади організації торгівлі іноземною валютою в Україні встановлені Декретом № 15-93. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, мають право від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, а також за свій рахунок здійснювати операції з фізичними особами з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти.

Відповідно до п. 1 ст. 6 вищезазначеного Декрету Національний банк України визначає структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі на ньому іноземною валютою. Тобто ці питання належать до виключної компетенції Національного банку України.

На підставі зазначених повноважень Національним банком України розроблені Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління Національного банку України за № 127 від 18 березня 1999 р. Відповідно до їх положень безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України дозволяється лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:—

Національний банк України;—

уповноважені банки (комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);—

уповноважені кредитно-фінансові установи (які одержали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями);—

валютні біржі.

Українську міжбанківську валютну біржу, як постійно діючий центр по проведенню на території України операцій з купівлі та продажу іноземної валюти уповноваженими банками, було створено на підставі постанови Правління Національного банку України за № 50 від 8 червня 1993 р. Зазначена біржа не займається комерційною діяльністю і не має на меті отримання прибутку.

Відповідно до п. 2.1 Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України суб'єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб (як за готівкові, так і за безготівкові кошти) та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Слід зазначити, що відповідно до положень названих Правил та ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» валютні кошти, придбані у встановленому порядку через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи, повинні бути використані резидентом протягом 5 робочих днів