15 грудня 1999 р. № 1573 «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» передані Міністерству економіки України. В Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, яка затверджена постановою Правління Національного банку України за № 122 від 16 березня 1999 p., також чітко визначено, що Національний банк України видає ліцензії не на всі інвестиції за кордон, а лише на ті, що за своїм змістом є господарською операцією, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності.

Оскільки здійснення валютних операцій передбачає, як правило, участь у цих операціях декількох осіб, то може постати питання про те, хто саме з суб'єктів конкретної угоди зобов'язаний одержати відповідну індивідуальну ліцензію. Відповідно до п. 5 ст. 5 Декрету № 15-93 одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Розрахунки в іноземній валюті

Правове регулювання проведення розрахунків в Україні створювалось і розвивалось в міру розвитку та становлення України як незалежної держави. Основні труднощі були пов'язані з відсутністю досвіду та традицій державного будівництва безпосередньо в Україні. Крім цього, проблема полягала у створенні власної фінансової системи та запровадженні власної грошової одиниці. З поступовим виходом України із зони функціонування російського рубля та з появою тимчасової розрахункової одиниці — купонокарбованця — виникла необхідність обумовити і правове поле функціонування та обігу національної валюти. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закладено для цього правові засади, а також розроблено певну чітку систему, де порядок розрахунків в іноземній валюті є одним із найважливіших елементів.

З прийняттям нової Конституції України правова регламентація всіх правовідносин в Україні, в тому числі щодо проведення розрахунків, набула нового рівня. Зміцненню та оздоровленню ситуації на фінансовому ринку України сприяло також і проведення згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» за № 762/96 від 25 серпня 1996 р. грошової реформи.

Відповідно до зазначеного Декрету, який був першим спеціальним фундаментальним законодавчим актом України в сфері валютного регулювання, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено актами валютного законодавства України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України. Саме ці обмеження мають місце при використанні резидентами України іноземної валюти як засобу платежу. Як зазначалося, обмеження, зокрема у валютному регулюванні, виявляються або у прямій забороні на здійснення певних операцій або шляхом запровадження ліцензування. Так, для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потрібно мати спеціальний дозвіл, тобто отримати відповідну ліцензію Національного банку України.

У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що в міру становлення України як самостійної держави зростала необхідність зміцнення її грошової одиниці, яка є невід'ємним атрибутом кожної незалежної і економічно стабільної держави. Тому поступово звужувалося коло резидентів, які отримували ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Так, наприклад, згідно з Указом Президента України за № 711/95 від 3 серпня 1995 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 22 серпня 1994 р. № 457» Національному банку було доручено внести зміни до порядку видачі індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій, враховуючи, що з 1 серпня 1995 р. раніше видані дозволи на здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг на території України за готівкову іноземну валюту припинили свою дію. Після проведення грошової реформи індивідуальні ліцензії Національного банку України на проведення операцій в іноземній валюті на території України видаються лише у виключних випадках.

Використання відповідної валюти як платежу між резидентами і нерезидентами України регулюється ст. 7 Декрету № 15-93, відповідно до якої у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку.

Якщо нерезиденти України здійснюють свою підприємницьку діяльність в Україні через свої представництва, то взаємовідносини між резидентами і нерезидентами України підносяться на новий рівень. Відповідно до положень Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 p., зазначеним представництвам відкривається рахунок у національній валюті типу «П». Резидент може розраховуватись з нерезидентом у валюті України за умови здійснення таких розрахунків через представництва нерезидентів, що мають рахунок типу «П».

Варто зазначити, що в результаті певної лібералізації зовнішньоекономічних відносин встановлено,