Група радників Прем'єр-міністра України;

Структура патронатних служб Першого віце-прем'єр-міністра і віце-прем'єр-міністрів України майже аналогічні структурі Служби Прем'єр-міністра України. До їх складу входять керівник Служби, помічники, прес-секретар, радники, експерти, головні спеціалісти, провідні спеціалісти.

Службу очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади Державним секретарем Кабінету Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра.

Керівник Служби:—

здійснює керівництво діяльністю Служби і несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;—

формує поточні (щоденні) та перспективні (на тиждень, місяць) плани роботи Урядовця, встановлює графік особистого прийому ним громадян;—

за дорученням Урядовця бере участь у засіданнях очолюваного ним Урядового комітету, а також колегій центральних органів виконавчої влади, діяльність яких у межах своїх повноважень спрямовує, координує та контролює Урядовець;—

подає на підпис і візування Урядовцеві документи та у разі потреби дає пояснення з відповідних питань;—

надсилає у разі потреби документи, які надходять на ім'я Урядовця, на розгляд керівників відповідних структурних підрозділів Секретаріату, у тому числі інших патронатних служб;—

організовує підготовку нарад, які проводить Урядовець;—

співпрацює з питань координації роботи з Державним секретарем, інформує його регулярно (щоденно) про графік роботи Урядовця, а також співпрацює з керівниками служб інших членів Кабінету Міністрів України;—

організовує діловодство в Службі, забезпечує дотримання режиму секретності та службової таємниці;—

розподіляє обов'язки між працівниками Служби та затверджує їх посадові інструкції, проводить роботу з добору працівників і підвищення їх кваліфікації;—

забезпечує належну службову дисципліну, вносить Урядовцеві та Державному секретареві пропозиції щодо заохочення, просування по службі, присвоєння рангу працівникам Служби, а також притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;—

організовує створення належних умов для роботи працівників Служби, вносить пропозиції Державному секретареві щодо її фінансового та матеріально-технічного забезпечення;—

виконує інші функції, що випливають з Положення про Службу та доручень Урядовця.

Помічники:—

здійснюють попередній розгляд і аналіз документів, що надходять до Служби, готують разом з відповідним структурним підрозділом Секретаріату проекти доручень Урядовця, а з питань, що потребують більш детального опрацювання, оформляють передачу цих документів керівнику структурного підрозділу Секретаріату;—

доповідають Урядовцеві кореспонденцію, щоденно подають інформацію, складену за результатами огляду преси;—

допомагають керівникові Служби у формуванні планів роботи Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;—

готують проекти доручень Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра за результатами проведення ним нарад, прийомів делегацій, окремих відвідувачів;—

вирішують організаційні питання, пов'язані з відрядженнями Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;—

забезпечують організацію проведення протокольних заходів за участю Першого віце-прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра;—

виконують за дорученням керівника Служби його обов'язки у разі відсутності керівника Служби.

Прес-секретар забезпечує висвітлення діяльності та роз'яснення офіційної позиції Урядовця в засобах масової інформації; бере участь в інформаційному забезпеченні діяльності Урядовця; організовує прес-конференції та брифінги Урядовця з представниками засобів масової інформації.

Радники, експерти, головні спеціалісти:—

готують експертні висновки і прогнози політичних та соціально-економічних наслідків прийняття проектів рішень Кабінету Міністрів України, що подаються на розгляд Урядовця (за окремими дорученнями);—

забезпечують підготовку матеріалів та готують тексти для виступів Урядовця на засіданнях Кабінету Міністрів України, нарадах, у засобах масової інформації тощо;—

беруть участь у підготовці проектів протокольних рішень нарад у Урядовця та засідань Урядового комітету;—

готують аналітичні та інформаційні матеріали з окремих питань, що належать до компетенції Урядовця;—

організовують підготовку експертних висновків до законопроектів, що вносяться до Верховної Ради України іншими, крім Кабінету Міністрів України, суб'єктами права законодавчої ініціативи;—

координують діяльність радників Урядовця, які працюють на громадських засадах.

Провідні спеціалісти:—

забезпечують щоденну роботу Урядовця; . — ведуть діловодство в Службі;—

виконують функції, пов'язані з технічною підготовкою нарад, прийомів делегацій та окремих відвідувачів Урядовцем, зокрема

збирання необхідних матеріалів, інформування керівників та інших осіб про час і місце проведення нарад, зустрічей, реєстрація учасників;—

забезпечують робоче місце Урядовця необхідними матеріалами та канцелярським приладдям;—

організовують телефонні переговори, приймають і передають телефонограми, здійснюють реєстрацію телефонних дзвінків за відсутності Урядовця з наступним інформуванням про них Урядовця або керівника Служби;—

виконують інші завдання за дорученням Урядовця та керівника Служби.

Працівники Служби призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром Кабінету Міністрів України за поданням керівника Служби. Штатний розпис Служби затверджується Міністром Кабінету Міністрів України в межах затвердженої Кабінетом Міністрів України граничної чисельності працівників відповідної Служби [Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1999 р. № 2381].

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» (з наступними змінами) граничну чисельність працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України встановлено у кількості 516 осіб, патронатної служби Прем'єр-міністра України — 38 осіб, Першого віце-прем'єр-міністра України — 8 осіб, Віце-прем'єр-міністрів України — по 7 осіб. Крім того, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Віце-прем'єр-міністри України та Міністр Кабінету Міністрів України можуть мати радників на громадських засадах з числа високопрофесійних фахівців [Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України» від 24 січня 2000 р. № 88].

Розділ 2

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

2.1. Система, порядок формування і основи діяльності центральних органів виконавчої влади

З 1990 року в нашій державі йде активний процес пошуку і створення ефективно функціонуючої системи центральних органів виконавчої влади, який супроводжується значними змінами в їх складі та взаємозв'язках. Однак наявні кризові явища свідчать, що ця мета поки що не досягнута. Остання суттєва реформа системи центральних органів виконавчої влади почалася наприкінці 1999 року і триває досі. На відміну від минулих реформ нинішня відзначається досить чітким концептуальним підходом, що отримав своє висвітлення на сторінках наукових видань (Медведчук В. Адміністративна реформа як засіб вдосконалення державного управління // Вісник Академії правових наук України. — Харків, 1998. — № 2 (13). — С. 66—75). Сутність