Гранична чисельність працівників апарату центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. № 403 (з наступними змінами) [Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2000 р. № 403]. Станом на 1 січня 2003 р. гранична чисельність працівників центрального апарату центральних органів виконавчої влади становила 14802 особи, а працівників підпорядкованих їм територіальних органів — 203953 особи. За цими показниками найбільшими за обсягом є Державна податкова адміністрація (1150 працівників центрального апарату і 61083 працівників територіальних органів), Міністерство юстиції (відповідно 503 і 19430 працівників), Державна митна служба (відповідно 367 і 17843 працівники) і Пенсійний фонд (відповідно 201 і 36017 працівників), а найменшими — Національна рада соціального партнерства (9 осіб центрального апарату), Національна рада з радіаційного захисту населення (10 осіб центрального апарату), Фонд сприяння місцевому самоврядуванню (23 працівники центрального апарату), Державний комітет архівів (37 працівників центрального апарату) і Державний комітет у справах релігій (40 працівників центрального апарату).

Актами центральних органів виконавчої влади є накази керівника, інструкції, положення, правила, рішення колегії. Нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, державними комітетами та центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом і мають міжвідомчий характер або стосуються прав, свобод громадян, підлягають державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Такі акти набувають чинності через 10 днів після їхньої реєстрації.

Визнаючи конституційно-правові основи розбудови в Україні системи дієвої виконавчої влади, маємо зазначити, що попри чималу кількість кроків у напрямку нормативно-правового забезпечення діяльності цієї гілки державної влади процес реформування адміністративної системи значно уповільнився. Щодо причин подібного стану, то різні науковці та політики називають різні фактори. Одним з таких чинників є спротив чиновництва, оскільки реформування органів виконавчої влади передбачає, насамперед, оптимізацію їх структури, тобто практично означає ніщо інше, як скорочення штатів. А за даними фахівців Рахункової палати України, з 1994 року до кінця 1999 року загальна кількість органів виконавчої влади збільшилася на 21 одиницю, чисельність їх працівників зросла на 24 %, на 23 % збільшилась кількість працівників фінансових і фіскальних органів, а витрати на їх утримання зросли в 2,2 рази1. У даному зв'язку цікавою є динаміка загальної чисельності працівників центрального апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади протягом 1990—2003 pp.:

Також, крім традиційної відсилки на елемент «чиновницької протидії», часто вказують ще й на такий фактор, як відсутність чітко визначеної стратегії реформування центральних органів виконавчої влади. Яскравим свідченням цього стала ліквідація інституту державних секретарів міністерств та їх заступників, що виявив свою недоцільність протягом трирічного строку існування (з травня 2000 р. по травень 2003 p.) [Конончук С. Г., Ярош О. А. Розвиток демократії в Україні: 1999 рік. — К.: УНЦПД, 2000. — С. 17].

2.2. Структура центральних органів виконавчої влади

Структуру центрального органу виконавчої влади його керівник затверджує самостійно, а штатний розпис і кошторис видатків — за погодженням з Міністерством фінансів України.

Основними структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади є: керівництво (керівник, його перший заступник і заступники), колегія, урядові органи державного управління (департаменти, служби), патронатні служби, центральний апарат (функціональні відділи і управління), територіальні органи, науково-технічні ради, робочі та консультативні органи [Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» ти «орган державного управління» // Право України. — 2000. —№ 6. — С, 23 26.].

Згідно з Указом Президента України від 26 травня 2003 р. № 434/2003 ліквідовано посади державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників і відновлено посади перших заступників і заступників міністрів [Указ Президента України «Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади» від 26 травня 2003 р. № 434/2003 // Урядовий кур'єр. — 2003. — № 96 (2511). — 28 травня].

Указом Президента України від 25 березня 2003 р. №267/2003 в межах встановленої граничної чисельності працівників органів виконавчої влади введено посади перших заступників керівників центральних органів виконавчої влади у зв'язках з Верховною Радою України. На цих посадових осіб покладено такі повноваження: 1) вирішувати питання, що виникають у взаємовідносинах апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади з Апаратом Верховної Ради України; 2) представляти за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти, інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України; 3) супроводжувати законопроекти, підготовлені міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, під час їх розгляду комітетами, іншими органами Верховної Ради України, а також під час інших заходів у парламенті; 4) представляти за дорученням Президента України на пленарних засіданнях Верховної Ради України, а також на засіданнях комітетів, інших її органів пропозиції Президента України до прийнятих Верховною Радою України законів; 5) представляти позицію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади під час розгляду Верховною Радою України питань, що належать до його компетенції; 6) брати у встановленому порядку участь у роботі дорадчих та інших органів Верховної Ради України [Указ Президента України від 25 березня 2003 р. №267/2003].

Для узгодженого вирішення питань, що відносяться до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговорення найважливіших напрямів його діяльності і розвитку дорученої йому галузі або сфери створюється колегія. До її складу входять: керівник центрального органу, його заступники і керівники структурних підрозділів. Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням керівника центрального органу. Склад колегій центральних органів виконавчої влади України відзначається певним розмаїттям. Зокрема, до