Так, 31 травня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про застосування статті 28 Закону України "Про державний бюджет України на 1994 рік". Цією ста/тею було запроваджено механізм справляння непрямих податків з імпортних товарів з покладенням таких обов'язки; на митні органи. Протягом 1994 р. ПДВ та акцизний збір "' Імпорт-них товарів, що ввозилися суб'єктами підприс мницької діяльності з іноземними інвестиціями, стягувалися на за-гальних засадах.

Це стало підставою звернення іноземних інвесторів за захистом своїх прав в арбітражні суди Зокрема арбітраж-ний суд М.Києва розглянув позов підприємства з Іноземними інвестиціями "Монтголфієр AT" до київської митниці та постановив, що рішення київської митниці про відмову звільнити вантаж з-під митного контролю з мочивів не-сплати ПДВ із митної вартості товарів та несплати акцизів (по товарах, за які сплачується ввізне мито) визнати таки-ми, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Цим же рішенням зобов'язано митні органи здійснювати перепуск вантажів, які надходять на адресу підприємства з іноземними інвестиціями "Монтголфієр AT", oV3 сплати ПДВ і акцизів по товарах, за які сплачується ввпне мито, протягом всього пільгового періоду звільнення ПІД сплати податків.

Таку ж справу щодо гарантій від зміни законодавства стосовно іноземних інвестицій розглядав також Вищий арбітражний суд України за позовом дочірнього пі/пфиємства ірландської фірми "Порцелак ЛТД" до Головної державної податкової інспекції України (ГДПІ). Рішення ГДГП України від 24 червня 1994 р. за №10/4416 "Про податок на добавлену вартість і акцизний збір", на основі якого стягнуто з до-чірнього підприємства ірландської фірми "Порнелак ЛТД" податок на добавлену вартість і акцизний збір з митної вартості продукції, товарів, послуг визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Своє рішення Вищий арбітражний суд обгрунтував тим, що позивач є підприємством з іноземними інвестиціями. Інформаційне повідомлення іноземного інвестора про інвес-тиції в Україні зроблено 12 листопада 1993 р. і зареєстровано 19 листопада 1993 р. (реєстраційний №1330/394-2).

Здійснення інвестиції підтверджено київською митницею 13 січня 1993 р. Відповідно до ч.2 ст.31 чинного на момент розгляду спору Декрету Кабінету Міністрів України "Про ре-жим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 р. позивач повинен бути звільнений на п'ять років від нових податків, які не були передбачені законодавчими актами на 20 травня 1993р4.

Таким чином, Арбітражний суд визнав податок, пере-дбачений ст.28 Закону України "Про державний бюджет України на 1994 рік" та Інструкцією Міністерства фінансів України №10-330 від 1 березня 1993 р, по суті новим і таким, який не існував на 20 травня 1993 р (тобто на час прийняття Декрету Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування"), оскільки, відповідно до ч. 2 ст. З Декрету Кабі-нету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість" № 14-92 від 26 грудня 1992 p., об'єктом оподаткування імпорт-них товарів (робіт, послуг), придбаних за іноземну валюту, є різниця між цінами їх реалізації за національну валюту Ук-раїни та митною (закупівельною) вартістю.

У новому податку на добавлену вартість на імпортні това-ри об'єктом оподаткування ввезених на територію України товарів (продукцію) є їх митна вартість з урахуванням фак-тично сплачених сум митних зборів І мита. Тому, Арбітраж-ний суд трактував це як новий податок.

Закон України "Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" був прийнятий 19 листопада 1993 р. (тобто також після прийняття Декрету Кабінету Міністрів "Про режим іноземного інвестування").

У зв'язку з цим, на думку Арбітражного суду, нарахову-ваний незалежно від сплати мита непрямий податок з мит-ної вартості товарів є також новим податком, який не існував на 20 травня 1993 p., оскільки відповідно до п.б ст.З Декрету Кабінету Міністрів "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. об'єктом оподаткування була митна вартість імпортних то-варів, які придбані за вільноконверговану валюту, крім тих, за які, відповідно до Єдиного митного тарифу, стягувалося мито.

Оскільки Головна державна податкова інспекція не по-годилася з коментованим рішенням, Вищий арбітражний суд звернувся до Верховної Ради з проханням дати роз'яс-нення з цього питання. Комісії Верховної Ради з питань правової політики та судово-правової реформи, з питань економічної політики та управління народним господарст-вом, з питань бюджету, з питань фінансів та банківської діяльності дали роз'яснення від 12 січня 1995 p., згідно з яким податок на добавлену вартість, запроваджений стат-тею 28 Закону "Про державний бюджет на 1994 рік" є новим податком і відповідно до ч.4 ст.31 Декрету "Про режим іноземного інвестування" підприємства з кваліфікованою іноземною інвестицією його сплачувати не повинні.

Державний митний комітет на підставі роз'яснення комісії Верховної Ради з питань економічної політики повідомив підлеглі йому управління листом від 25 січня 1995 р. №11/3-388 про визнання податку на добавлену вартість та акцизного збору, справлення яких запроваджено статтею 28 Закону України "Про державний бюджет України на 1994 рік", новим видом податку.

Враховуючи викладене в поясненні комісії Верховної Ради, та згідно з ч.2 ст. 31 Декрегу Кабінету Міністрів Ук-раїни "Про режим іноземного інвестування", цим листом установлювалося, що підприємства з іноземними інвести-ціями, які були зареєстровані до 18 лютою 1994 p., звільня-лися від сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору з імпортних товарів при здійсненні митного оформлен-ня. При цьому незареєстровані іноземні інвестиції не давали права на одержання пільг, передбачених Декретом5.

Здавалося б, ця проблема одержала нарешті свій розв'язок. Але після прийняття вищеназваної постанови Верховної Ради України "Про застосування статті 28 Закону