Відповідно до Закону України "Про власність" (ст.55) за обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (рекві-зовано) у власника в порядку й на умовах, встановлених за-конодавчими актами України з виплатою вартості майна в обсязі, передбаченому п.4 ст.48 цього Закону. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається сплатне вилучення у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинене правопору-шення.

Законодавство України містить заборону націоналізації іноземних інвестицій. Необхідно підкреслити, що міжна-родне право передбачає можливість суверенної держави націоналізувати іноземну власність, яка перебуває на тери-торії цієї держави. Зокрема, в Резолюції Ради Організації економічного співробітництва й розвитку по проекту кон-венції "Про захист іноземної власності" (ст.З) підтверджуєть-ся суверенне право держав на націоналізацію іноземної приватної власності, яка знаходиться на й ириторії. Запе-речувати наявність такого права неможливо в даний час, бо це означало б втручання у внутрішні справи держави10.

Заборона націоналізації передбачена в інвестиційному за-конодавстві Грузії, Естонії. Проте законодавством Естонії на-ціоналізація заборонена, за винятком випадків, передбачених нормативними актами Естонської республіки. Аналогічним чином питання націоналізації вирішується в інвестиційному законодавстві Росії. Іноземні інвестиції в Росії не підлягають націоналізації, за винятком виключних випадків, передбаче-них законодавчими актами з метою захисту суспільних інте-ресів. Спільним в законодавстві про іноземні інвестиції всіх країн є те, що рішення про здійснення такої акції може прий-матися лише законодавчим органом держави (за винятком тих країн, де націоналізація заборонена). Разом з тим, таке твердження не можна вважати аксіомою. Законодавчий орган може внести зміни в діючий акт законодавства або прийняти новий, який скасовує заборону націоналізації, оскільки це право кожної суверенної держави. У такому випадку діятиме правова гарантія щодо незастосування до іноземного інвесто-ра протягом десяти років умов, які погіршують правовий режим іноземної інвестиції.

Законодавством України передбачено, що іноземна інвес-тиція може бути реквізована лише у випадках, прямо пере-дбачених законом. До таких випадків віднесено здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Причому зазначена реквізиція може бути здійснена на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів. Таким чином, реквізиція іноземних інвестицій здійснюється: 1) лише у випадках, прямо передбачених зако-нодавством; 2) при здійсненні рятівних заходів; 3) на засадах компенсації витрат і збитків іноземним інвесторам Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку. В цьому аспекті з метою забезпечення гарантій Інтересів власника (в т.ч. іно-земних інвесторів), доцільно впроваджувати способи опера-тивною припинення посягання на право власника володіти майном".

З гарантією від примусових вилучень, а також незакон-них дім державних органів та їх посадових осіб тісно пов'яза-на інша - компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Останні мають право на відшкодування збитк, включаючи упущену вигоду й моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання дер-жавними органами України чи їх посадовими особами пере-дбачених законодавством обов'язків щодо Іноземною Інвес-тора або підприємства з іноземними інвестиціями. Аналогічні положення закріплені в законодавстві про іноземні інвестиції інших країн членів СНД. На засадах справедливої та ефек-тивної компенсації регулюються відносини по здійсненню іно-земних інвестицій в міжнародних договорах і конвенціях. Зок-рема, у вже згаданому проекті Конвенції "Про захист іноземної власності" закріплено положення, що країни, які приймають інвестиції, повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань стосовно власності громадян інших держав, тобто іноземних інвесторів. У разі невиконання взятих на себе зобов'язань держава повинна забезпечити виплату справедливої компен-сації згідно з положеннями названої Конвенції.

Законодавство України підкреслює, що виплачувана ком-пенсація іноземному інвестору має бути швидкою, адекват-ною, ефективною і визначеною на час фактичного здійснен-ня рішення щодо відшкодування збитків. Таким чином, сума компенсації визначається розміром збитків, понесених іноземним інвестором. Під збитками в цивільному законо-давстві розуміють витрати, які проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредито-ром доходи, які б він одержав, якщо б зобов'язання було виконане боржником (ст 203 Цивільного кодексу)

Тому вимога швидкої, ефективної компенсації не мас пра-вового характеру. Таке положення міститься у міжнародно-правових документах. На наш погляд, у законодавстві про іноземні інвестиції доцільно передбачити конкретні строки виплати компенсації. Це посилило б дію коментованої дер-жавно-правової гарантії. Крім цього, видається необгрунто-ваним ототожнювати поняття компенсації та відшкодування збитків. Компенсація повинна стосуватися випадків рекві-зиції іноземних інвестицій. Усі втрати й збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок реквізиції, мають бути відшко-довані на основі поточних ринкових цін та/або обгрунтова-них оцінок, підтвердженими аудитором чи аудиторською фірмою.

Сума компенсації має виплачуватися у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній ПЛР іноземного інвестора валюті, відповідно до чинного законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію й до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсот-ка, за яким лондонські банки надають позики першокла-сним банкам на ринку евровалют. Компенсація повинна виплачуватись у разі реквізлції у випадках, передбачених законом.

Підстави відшкодування збитків зовсім інші. Зобов'язан-ня по відшкодуванню шкоди (збитків) відносяться до так званих позадоговірних