Аналіз перелічених підстав виникнення зобов'язань по відшкодуванню заподіяної шкоди стосовно інвестиційної діяльності здійснюватиметься в параграфі про майнову відповідальність за порушення законодавства щодо іно-земних інвестицій. Але наведене свідчить, що підстави відшкодування збитків і компенсація майнових втрат, по-несених інвестором внаслідок реквізиції іноземної інвес-тиції, є за своїм правовим характером різними категорія-ми.

Якщо реквізиція здійснюється на основі й у випадках, передбачених законом, то однією з підстав відшкодування збитків є завжди неправомірна поведінка, тобто скоєння правопорушення. Тому, хоча за розміром відшкодованих втрат ці категорії можуть співпадати, за правовим змістом їх не можна ототожнювати. Звідси - до державно-правових гарантій необхідно відносити право іноземних інвесторів на компенсацію втрат у разі реквізиції здійснених інвес-тицій у розмірі їх вартості, а також упущену вигоду.

Відшкодування збитків іноземним інвесторам, заподіяних їм в результаті правопорушень, повинно регулюватися, вихо-дячи із загальних засад цивільно-правової відповідальності. Звідси, відшкодування шкоди, завданої неправомірними дія-ми (або в результаті бездіяльності) державних органів Украї-ні; чи їх посадових осіб, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їх посадовими особами пере-дбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвес-тора або підприємств з іноземними інвестиціями, не можна вважати державно-правовою гарантією захисту прав іноземного інвестора.

Зміст гарантії презюмує забезпечення відповідних умов іноземному інвестору, передбачених законодавством. У разі обмеження державою в особі уповноважених органів у випад-ках, передбачених законодавством, майнових "прав іноземних інвесторів (зокрема, при реквізиції), втрати повинні бути ком-пенсовані. Тим самим, держава приймає на себе зобов'язання гарантувати забезпечення майнових прав іноземних інвесторів.

З тих же міркувань не можна розглядати як правову га-рантію захисту іноземних інвестицій ч.2 ст.55 Закону "Про власність", згідно з якою вилучення майна у власника допус-кається при зверненні стягнення на це майно за зобов'язан-нями власника у випадку та порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами України. Адже держава не може виступати гаран-том успішної підприємницької чи іншої діяльності іноземного інвестора. Крім цього, підставою виникнення зобов'язання може бути заподіяння шкоди самим інвестором.

Збитки, включаючи упущену вигоду, заподіяну іноземним інвесторам в результаті дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора, повинні відшкодовуватися виходячи із загальних засад цивільно-правової відповідальності.

З метою забезпечення впевненості іноземного Інвестора у відшкодуванні втрат, понесених у разі реквізиції, замість аб-страктного положення про швидку виплату компенсації, до-цільно передбачити термін фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків. У нині діючому законодавстві міститься положення, згідно якого компенсація виплачується у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій, прий-нятній для іноземного інвестора валюті, відповідно до чинно-го валютного законодавства. Останнє регулює порядок на-дання ліцензій на вивезення за межі України іноземної інвес-тиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території Ук-раїни, але не торкається питання розміру і визначення валю-ти компенсації. Тому в законодавстві про іноземні Інвестиції необхідно передбачити, що у разі відсутності можливості вип-лати компенсації у валюті, в якій здійснювалася інвестиція, відшкодування втрат провадиться в іншій іноземній валюті за бажанням інвестора.

Таким чином, положення ст.10 Закону України "Про ре-жим іноземного інвестування" доцільно викласти в такій ре-дакції: "Іноземні інвестори мають право на компенсацію втрат і збитків, заподіяних внаслідок реквізиції. Усі витрати і збит-ки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок цих дій мають бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обгрунтованої оцінки, підтверджених незалежним аудитором чи аудиторською фірмою.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, має бути адекватною понесеним витратам і збиткам, виз-наченою на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків і виплачена в шестимісячний строк з дня здійснення реквізиції.

Сума компенсації має виплачуватися у валюті, в якій була здійснена інвестиція. У разі неможливості виплати компенсації у валюті, в якій була здійснена іноземна інвес-тиція, за бажанням інвестора компенсація виплачується в будь-якій іншій прийнятній для нього валюті. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з се-редньою ставкою відсотка, за якими лондонські банки на-дають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється органами, які реєструють іноземну інвестицію, з державного бюджету України у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України".

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій в нату-ральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартіс-тю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним до-говором України. Встановлено строк, протягом якого повинно бути здійснено повернення інвестиції, а саме - не пізніше шести місяців з дня припинення інвестиційної діяль-ності.

Встановлюючи названі гарантії, законодавець не визна-чив суб'єкта, покликаного матеріально забезпечити їх вико-нання. Умови здійснення конкретної іноземної інвестиції виз-начаються змістом інвестиційного договору (контракту). На-приклад, при здійсненні іноземної інвестиції шляхом частко-вої участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, таким доку-ментом є установчий договір. У ньому серед інших умов пере-дбачається порядок виходу учасника зі спільного підприєм-ства й виплати йому частки статутного фонду. Виділ частки може здійснюватися в натурі або грошовій формі. При цьому строк виділу частки із статутного фонду і доходів, як прави-ло, збігається із закінченням фінансового