Встановлюючи названі гарантії, законодавець не визначив суб'єкта, по-кликаного матеріально забезпечити їх виконання. Аналіз Законів "Про цінні папери і фондову біржу" та "Про господарські товариства" свідчить, що викуповує акції акціонерне товариство. Але процедура викупу не містить що-до іноземного інвестора гарантій, передбачених законодавством про іноземні інвестиції. В нормативних актах, що регулюють обіг цінних паперів, необхідно закріпити відповідні гарантії для іноземних інвесторів та вказати органи (ор-ганізації), які повинні відшкодовувати ці кошти іноземним інвесторам. Ма-буть, обов'язок відшкодування іноземним інвесторам доходів (у разі при-пинення інвестиційної діяльності) може покладатися на акціонерне това-риство лише в разі зменшення статутного фонду.

Якщо іноземний інвестор хоче припинити інвестиційну діяльність шля-хом відчуження придбаних акцій, то в цьому випадку гарантії, передбачені інвестиційним законодавством, на нього не поширюються. Реалізувати акції іноземний інвестор може, відповідно до законодавства України, через фон-дову біржу.

Умови здійснення конкретної іноземної інвестиції можуть визначатися, наприклад, змістом інвестиційного договору (контракту). Зокрема, при здій-сненні іноземної інвестиції шляхом часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, такими документами є установчий договір і статут. У них серед інших умов передбачається порядок виходу учасника спільного підприємства й виплати йому частки статутного фонду. Виділ частки може здійснюватися в натурі або грошовій формі. Але в законодавстві не передбачено вибір способу виділу частки з статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями залежно від волі іноземного інвестора.

Аналогічні проблеми, пов'язані з гарантіями захисту прав іноземних ін-весторів, мають місце при здійсненні інвестиції! в інших країнах. Показовим у цьому аспекті є спір, що вирішувався Міжнародним комерційним арбіт-ражним судом при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації. В справі №351/1993 засновник, який вийшов із підприємства з іноземними інвес-тиціями, вимагав повернення свого внеску до статутного фонду в натурі. Від-повідач - підприємство з іноземними інвестиціями - заперечував, поси-лаючись на те, що набув права власності на передане як внесок до статут-ного фонду майно. Статут не містив положень щодо повернення майна, вне-сеного до статутного фонду підприємства, а передбачав обов'язок виплатити учаснику, який вибуває, балансову вартість майна на момент виходу.

В рішенні арбітражу відзначалося, що відповідно до чинного законодав-ства і статуту юридичні особи є власниками майна, внесеного до статутного фонду їх засновниками. Статут підприємства з іноземними інвестиціями ус-тановлює обов'язок виплатити засновнику, що вибуває, балансову вартість внесеного ним до статутного фонду майна на момент вибуття. Повернення майна не передбачено.269

Строк виділу частки із статутного фонду і доходів, як правило, збігається із закінченням фінансового року і визначений в установчому договорі. Звід-си передбачений установчим договором строк інший, ніж шість місяців, суперечитиме ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування". Тому доцільно викласти відповідне положення зазначеної статті в такій ре-дакції: "...іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців від дня припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не перед-бачено інвестиційним договором, своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в розмірі фактичного внеску...".

Крім цього, серед гарантій у разі припинення інвестиційної діяльності передбачено право іноземного інвестора на доходи з інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародним договором України.

Але законодавець не розкриває змісту поняття "доходи у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю". Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого ва-лового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та

суму амортизаційних відрахувань. Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) про-тягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Взагалі одержати доходи у грошовій формі за реальною ринковою ціною неможливо, оскільки вони вже виражені в конкретному грошовому екві-валенті й їх можна лише проіндексувати, враховуючи інфляцію. Доходи в товарній формі існують в натурі. Отже, немає потреби визначати їх за ре-альною ринковою ціною в контексті гарантій у разі припинення інвести-ційної діяльності. Визначення реальної вартості доходів, одержаних у нату-ральній формі, потрібне для сплати податків і зборів, у т.ч. в разі переказу за кордон. Звідси необхідно внести зміни до ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", усунувши слова "за реальною ринковою вартістю".

3.5. Гарантії переказу за кордон доходів, прибутків та інших коштів, отриманих іноземним інвестором

З гарантією у разі припинення інвестиційної діяльності тісно пов'язана наступна - гарантія переказу доходів, прибутків та інших сум у зв'язку з іноземними інвестиціями. Іноземним інвесторам після сплати податків, збо-рів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і без за-тримки переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іно-земній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іно-земних інвестицій.

Гарантується переказ доходів та інших сум у зв'язку з іноземними ін-вестиціями, одержаних в іноземній валюті. Порядок переказу за кордон до-ходів, прибутків та інших коштів, одержаних у зв'язку з іноземними інвес-тиціями, визначається Національним