Серед юридичних гарантій захисту прав і свобод людини важливе значення мають процесуальні гарантії — гарантії, закладеш в кримінально-процесуальному праві.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі — особливий вид гарантій, які виступають засобом їх забезпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захисту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право — це можливість відповідної поведінки, то процесуальні гарантії являють собою юридичне визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, порядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи:*

юридичне визначення самих прав і свобод;*

недопустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом;*

визначення процедури їх реалізації;*

роз'яснення учасникам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації;*

надання реальної можливості для самореалізації;*

утримання від порушень прав і свобод людини з боку Інших учасників процесу;*

надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу;*

попередження порушень прав і свобод та покладання обов’язку на здійснення заходів попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю І нагляду;*

захист прав і свобод — встановлення перешкод, які б виключали їх порушення;*

відновлення порушених прав і свобод;*

повну реабілітацію і відшкодування завданої шкоди [17, c. 57].

У кримінальному процесі традиційно акцентована увага звертається на захист прав і свобод обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та потерпілого. Зокрема, значна увага сконцентрована на забезпеченні підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист.

Забезпечення обвинуваченому права на захист — це сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст обвинувачення і протистояти йому, спростовувати висунуті обвинувачення, доказувати свою невинуватість та захищати свою честь, гідність, свободу та інші законні права і інтереси.

Закон в рівній мірі гарантує право на захист як обвинувачуваному, так і підозрюваному та підсудному.

Право обвинувачуваного (підозрюваного, підсудного) на захист включає в себе:*

право знати, в чому він обвинувачується;*

право самостійно захищати встановленими законом засобами свої права, свободи, честь, гідність та законні Інтереси, використовуючи надані права і юридичні можливості їх реалізації (давати показання чи відмовитись від давання показань, подавати докази, виступати з останнім словом та інші);*

право користуватись юридичною допомогою захисника;*

право звертатись до суду та оскаржувати факти арешту, затримання й інших незаконних дій і рішень;*

право звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;*

право на звернення до Європейського Суду з прав людини, якщо вичерпані всі можливості національних засобів правового захисту.

Право користуватись юридичною допомогою захисника. Відповідно до ст. 59, ч.2 ст. 62, ч.2 ст.63 і п.6 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст. 21, 22, 44 Кримінально-процесуального кодексу України для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати на нього обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.

Судові рішення підлягають скасуванню у випадках, коли істотне порушення права на захист позбавило чи обмежило підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або його захисника в здійсненні цього права і перешкодило чи могло перешкодити суду всебічно, повно та об'єктивно розглянути справу і винести законне та обґрунтоване судове рішення.

Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання підозрюваного або застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту — з моменту оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування до нього запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Захисником може бути будь-який фахівець в галузі права, а з моменту закінчення справи і надання матеріалів справи обвинуваченому для ознайомлення — також близькі родичі, опікуни та піклувальники обвинуваченого.

Право вільного вибору захисника реалізується тим, що захисник запрошується самим обвинуваченим (підозрюваним) або його законним представником, рідними та близькими за його дорученням чи на його прохання.

Обвинувачений (підозрюваний) має право на побачення із захисником наодинці до першого допиту, а після першого допиту — без обмеження кількості та тривалості побачень.

Слідчий повинен до першого допиту обвинуваченого (підозрюваного) пояснити йому право мати захисника та порядок реалізації даного права, вжити заходів до запрошення захисника через колегію адвокатів у випадках неможливості з'явлення захисника, обраного обвинуваченим (підозрюваним), відсутності в останнього коштів на оплату послуг адвоката, коли участь захисника за законом має обов'язковий характер.

Зокрема, чинне процесуальне законодавство передбачає обов'язкову участь у справі захисника, коли санкція статті, по якій кваліфікуються дії обвинувачуваного, передбачає довічне позбавлення волі [26, c. 155].

Право самому захищати свої інтереси. Для цього обвинувачений (підозрюваний) наділяється правом: знати, в чому він обвинувачується (підозрюється); давати показання; подавати докази та заявляти клопотання про провадження необхідних слідчих дій; заявляти відводи,